Тіффані зняла свого ковбойського капелюха і почала ним обмахуватися. Вона була явно зачудована.

— Таки справжній коп. Розв’язуєш такі загадки.

Але Лайла ще не закінчила.

— То як нам усе це продовжити далі? У нас уже народилася перша дитина. А скільки ще тут вагітних жінок? Дюжина? Восьмеро?

— Мусить бути не менш десяти. Ти гадаєш, цього достатньо, щоб дати початок новому світу, якщо половина народиться дівчатками?

— Не знаю.

Лайла завелась тепер не в жарт, відчуваючи, як розпалюється її обличчя з навалою нових ідей:

— Але це тільки початок, а я певна, є холодильні заклади з генераторами, які запрограмовані працювати й працювати, і вони досі працюють. Треба дістатися якогось великого міста, щоби їх знайти, я гадаю, але я певна, це можна зробити. І там знайдуться запаси замороженої сперми. І цього буде достатньо, щоб запустити світ — новий світ — у дію.

Тіффані насадила капелюха собі на потилицю і пару разів стукнула м’ячем об підлогу.

— Новий світ, кажеш?

— Саме так вона могла планувати. Та жінка. Єва. Так ми можемо розпочати все знову без чоловіків, принаймні на початку, — сказала Лайла.

— Едемський сад без Адама, еге? Гаразд, шерифе, дозволь мені поставити тобі одне запитання.

— Звичайно.

— Чи це добрий план? Який та жінка створила для нас?

«Справедливе запитання», — подумала Лайла. Мешканки Нашого Місця безупинно обговорювали Єву Блек; плітки, які почалися ще в старому світі, було перенесено й до нового світу; нечасто траплялися такі Збори, коли б не виринало її ім’я, якщо це було дійсно її ім’я. Вона була додатком до їхньої ситуації, а можливо, й відповіддю на їхні головні запитання — великі Як і Чому. Вони обговорювали ймовірність того, що вона дещо більше, ніж просто жінка — більше, ніж людина — й дедалі одностайнішою ставала віра в те, що джерелом усього, що трапилося, є вона.

З одного боку, Лайлу засмучували втрачені життя — Міллі, Нелл, Кейлі, а до них Джессіка Елвей і скільки ще інших — а також історії тих живих, які існують тут у розлуці. Вони втратили своїх чоловіків і хлопців. Але більшість — і, безумовно, Лайла серед них — не могли заперечувати наочного відродження перед ними: повнощока, з чистим волоссям і другим життям Тіффані Джонс. У тому старому світі були чоловіки, які кривдили Тіффані, і то жорстоко. В старому світі є чоловіки, які спалюють жінок, таким чином знищуючи їх в обох реальностях. Випалювальні бригади, так їх називають, казала Мері. Є ниці жінки, є ниці чоловіки; якщо хтось і має право на таке твердження, то Лайла, яка заарештовувала вдосталь і тих, і інших, вважала, що саме вона. Але чоловіки воюють більше, вони більше вбивають. Це те, в чому дві статі ніколи не мали рівності; вони нерівно небезпечні.