— Нехай ще трохи потримає.

Тут уже Лайлу полишили всі сумніви.

7

7

Захід сонця в колишньому містечку Дулінг, яке тепер зветься Нашим Місцем.

Лайла сиділа на передньому ґанку будинку на Сейнт-Джордж-стрит зі зшитим степлером стосом паперів у руках, аж тут на доріжці з’явилася Дженіс Котс. Коли Дженіс сіла поруч з нею, Лайла вловила запах ялівцю. Із внутрішньої кишені свого стьобаного жилета колишня директорка в’язниці дістала джерело цього аромату: пінтову пляшку джину «Шенлі»[326] і запропонувала Лайлі. Лайла похитала головою.

— Затримка відділення плаценти, — промовила Дженіс. — Так мені сказала Ерін. Ніяк було її вишкребти, принаймні вчасно, щоб зупинити кровотечу. Й ніяких ліків із тих, які вони зазвичай використовують.

— Пітоцин[327], — сказала Лайла. — Я приймала його, коли народжувала Джареда.

Якийсь час вони сиділи мовчки, дивлячись, як сточується світло з цього дуже довгого дня. Нарешті Дженіс промовила:

— Я подумала, може, тобі потрібна допомога, щоб розібратися з її речами.

— Усе вже зробила. В неї їх було небагато.

— Як у всіх нас. І так навіть легше, як ти вважаєш? У школі ми вчили якийсь вірш, щось про набутки й витрати, які руйнують наші сили. Кітс, мабуть.

Лайла, яка також учила цей вірш, знала, що його написав Вордсворт[328], проте нічого не сказала.

Дженіс повернула пляшку до кишені, з якої та була з’явилася, і видобула відносно чистого носовичка. Ним вона витерла Лайлі спершу одну щоку, а потім іншу — що навіяло тій болісно ніжні спогади про матір, яка робила це так багато разів, коли Лайла, самозвана шибайголова, падала зі свого велика або скейтборда.

— Я знайшла це в комоді, де вона тримала дитячі речі, — сказала Лайла, подаючи Дженіс тоненький стос сторінок. — Це лежало під піжамами і пінетками.

Спереду Тіффані приклеїла картинку усміхненої, осяяної золотим потоком сонячного світла, ідеально завитої матусі з розсміяним немовлям на руках. Дженіс майже не сумнівалася, що це була вирізка з реклами Ґерберівського дитячого харчування в якомусь старому жіночому журналі — можливо, «Добра домівка»[329]. Під картинкою Тіффані вивела: «КНИЖКА ДОБРОГО ЖИТТЯ ЕНДРЮ ДЖОНСА».

— Вона знала, що буде хлопчик, — сказала Лайла. — Не знаю, яким чином, але знала.

— Магда їй сказала. Якась старої баби казка про високий живіт.

— Вона б мусила довгенько над цим працювати, а я її ніколи з ним не бачила, — Лайлі подумалось, може, Тіфф, було ніяково. — Прочитай першу сторінку. Від цього в мене й почався сльозогін.

10 ПРАВИЛ ДОБРОГО ЖИТТЯ 1. Будь добрим до інших & вони будуть добрими до тебе. 2. Не вживай наркотиків для розради НІКОЛИ. 3. Якщо ти неправий, вибачайся. 4. Бог бачить, коли ти грішиш, але ВІН добрий & пробачить. 5. Не кажи неправди, бо це стає звичкою. 6. Ніколи не шмагай коня. 7. Твоє тіло — це твій храмм, тому НЕ КУРИ. 8. Не обманювай, дій з кожним ПО ПРАВДІ. 9. Будь обережним у виборі друзів, я не була. 10. Пам’ятай твоя мама завжди тебе любитиме & в тебе буде все ГАРАЗД!