— Баррі Голден?
Лайла не могла нічого второпати. Жінка у в’язниці, це, безумовно, Євка Блек, а Баррі тоді допоміг Лайлі перевести Євку в тамтешню камеру, то навіщо йому…
— Так, він. І ще інші були з ним. Одна жінка. Дочка директорки Котс, я думаю.
— Цього не може бути, — заперечила Лайла. — Вона працює в ОК.
— Ну, може, хтось інший. На той час я вже була наче в глибокім тумані. Але пам’ятаю Дона Пітерза, запам’ятала його, бо він намагався лапати мене на новорічній вечірці минулого року в «Рипливому колесі».
— Той Пітерз, що з в’язниці? Він був з Баррі?
— Ні. Пітерз прийшов потім. Він так лютився, коли дізнався, що частина зброї зникла. «Вони забрали все найкраще», — кричав він, я це пам’ятаю, і з ним ще був хлопець, і той хлопець сказав… він сказав… — Лінні подивилася на Лайлу величезними очима. — Він сказав: «А що як вони забрали це для Норкросса, в тюрму? Як ми тепер вирвемо ту курву звідти?»
Лайла уявила собі перетягування линви з Євкою Блек в ролі вузла посередині, який означатиме перемогу однієї чи іншої сторони.
— Що ти ще пам’ятаєш? Подумай, Лінні, це важливо!
Хоча що вона, Лайла, може тут зробити, якщо це й так?
— Нічого, — сказала Лінні. — Після того, як Пітерз і той молодик вибігли, я заснула. І прокинулась тут.
Вона з сумнівом роззирнулася, досі не певна, що навкруги є «тут».
— Лайло?
— Гм-м?
— А тут є щось поїсти? Мені здається, я й справді не мертва, бо дуже
— Звичайно, — сказала Лайла, допомагаючи жінці звестись на рівні. — Яєчня з тостами, як тобі таке?
— Божественно. Я відчуваю, що могла б з’їсти півдюжини яєць і ще залишиться місце для млинців.
Але, як виявилося, Ліннета Марс так і не отримала свого сніданку, — фактично останній раз вона поїла за день до цього (два вишневих поп-тарти, підігрітих у мікрохвильовці в кімнаті відпочинку шерифської управи.) Коли жінки завернули на Сейнт-Джордж-стрит, Лайла відчула, як долоня Лінні розтанула в її руці. Кутиком ока вона вловила короткий шок на обличчі Лінні. А потім не лишилося нічого, крім хмарки нетлів, що здіймалася в ранкове небо.