– І він також? Справді?

Дуже погано, якщо так. Флікінджер був безпутній, але в ньому лишалося достатньо душевності, щоб спробувати допомогти Нані.

– І це ще не найгірше. Норкросс і та жінка, Блек, і решта їх тепер мають серйозне озброєння, більшість з усього високопотужного, що ми могли б використати, щоб змусити їх поступитися.

— Нам відомо, хто був з ними? — запитав Френк. — Хто був за кермом того автодому, коли вони дали тягу звідси?

Террі знову приклався до фляжки, але всередині більше нічого не залишилося. Він вилаявся і копнув ногою уламок щебінки.

Френк чекав.

— Старпер на ім’я Віллі Берк, — видихнув Террі Кумс крізь зуби. — Добропорядний такий, останні років п’ятнадцять чи двадцять робить багато всього для громади, але й досі браконьєрствує. Колись гнав горілку також, давно, ще замолоду. Може, й досі жене. Ветеран. Уміє про себе подбати. Лайла ніколи його не зачіпала, вважала, що не варта шкурка вичинки, намагатися його на чомусь впіймати. І, як я здогадуюся, він їй подобався.

Він зробив вдих.

— Та й мені теж.

— Добре.

Френк вирішив не згадувати про телефонний дзвінок пані Блек до нього. Він його насправді так збісив, що було б важко переказувати деталі тієї розмови. Одна річ, утім, залишалася, ніби смикаючи його за рукав: як ця жінка хвалила його за те, що захищав свою дочку в шпиталі. Звідки вона могла це знати? Того ранку Єва Блек була в буцегарні. Ця думка повсякчас до нього поверталася, а він повсякчас відпихав її геть. Як і з тими нетлями, що випурхнули з підпаленого фрагменту кокона Нани, він не міг навіть уявити собі цьому пояснення. Він тільки розумів, що Єва Блек хотіла його роздражнити — і в цьому вона досягла успіху. Але він не вірив, що вона розуміє, яке може бути його роздражнення.

У всякім разі, Террі знову повернувся на рейки — він більше не потребує додаткової мотивації.

— Ти хочеш, щоб я почав збирати групу? Я охоче, якщо така твоя воля.

Хоча воля не мала нічого з цим спільного, Террі грав другу скрипку.

5

5

Оборонці в’язниці поспішно познімали колеса з легковиків і ваговозів на парковці. Загалом там стояло близько сорока машин, включно з тюремними фургонами. Біллі Веттермор з Рендом Квіґлі викочували колеса і складали їх в піраміди по три в мертвій зоні між внутрішнім і зовнішнім парканами, а потім облили їх бензином. Сморід бензину швидко перебив довколишній сирий, горілий запах пожеж, що досі тліли в лісах. Вони залишили колеса на пікапі Скотта Х’юза, але поставили його впоперек перед внутрішньою брамою, як додатковий бар’єр.

— Скотт закоханий у свій трак, — сказав Ренд Тіґу.