Утім, думка про те, щоб увігнати кулю в землю просто перед Бертом Міллером, таким чином змусивши його навалити велику старорежимну купу лайна собі в штани, була надзвичайно спокусливою.

— Я хочу його налякати, Віллі, відігнати від наших шин.

— Ні, — прозвучало не від Віллі, а з-поза нього.

З прочинених дверей ззаду в’язниці матеріалізувався Норкросс. У напівтемряві заледве щось вгадувалося з його обличчя, окрім блиску оправи окулярів.

— Ні? — перепитав Біллі.

— Ні.

Клінт гладив великим пальцем лівої руки кісточки в себе на правій.

— Стрельни йому в ногу. Повали його.

— Серйозно?

Біллі стріляв дичину, але в людей ніколи.

Віллі Берк видав носом щось схоже на гудок.

— Куля в ногу може вбити людину, доку.

Клінт кивнув головою, показуючи, що він зрозумів.

— Ми мусимо утримати в’язницю. Зроби це, Біллі. Стрельни йому в ногу. Так стане на одного менше і ми покажемо їм, що тут не в іграшки граємо.

— Гаразд, — сказав Біллі.

Він припав оком до окуляра прицілу. Виборний Міллер, великий, як рекламний білбород, заштрихований двома шарами сітчастої огорожі, обмахувався своїм солом’яним капелюхом, вогнегасник стояв на траві поруч з ним. Перехрестя прицілу застигло на лівому коліні Міллера. Біллі був радий, що його ціль — такий гівнюк, але все одно йому було ненависно це робити.

Він натис гачок.

8

8

Євчині настанови були такими: