Всюди було встановлено туристські ліхтарі. Чоловіки стояли групами, за плечами у них висіли на ременях гвинтівки, вони сміялися й курили, щось їли з пом’ятих пластикових упаковок MRE[361]. Богу тільки відомо, звідки вони поприїжджали. Кілька парубків, стоячи на колінах на асфальті, грали в кості. Джек Албертсон з електродрилем порався біля одного з бульдозерів, щоб причепити перед його вікном залізну плиту.

Виборний Берт Міллер хотів знати, чи є десь вогнегасник. — У тренера Вітстока астма, а звідти, від тих шин, що їх запалили ті засранці, тягне дим.

— Звісно, — сказав Террі і показав на найближчий крузер. — У багажнику.

— Дякую, шерифе.

Виборний пішов діставати вогнегасник. Почулися схвальні вигуки від гравців у кості, коли хтось викотив парне число.

Террі, похитнувшись, підвівся з туристського стільця і теж спрямував себе до крузерів. Йдучи, він розстебнув свій службовий пояс, дозволивши йому впасти в траву. «Нахер усе це лайно, — думав він. — Просто ну його нахер».

У кишені в нього були ключі від Патруля Чотири.

6

6

Френк спостерігав безмовну відставку чинного шерифа зі свого місця на водійському сидінні пікапа служби контролю тварин.

«Ти таки добився свого, Френку, — промовила поруч нього Ілейн. — Хіба не пишаєшся?»

— Він сам собі все те робив, — сказав Френк. — Я його не зв’язував і не вставляв до рота лійку. Мені його жаль, бо він не мужик для такої роботи, але я йому також заздрю, бо він має можливість все кинути.

«Але не ти», — сказала Ілейн.

— Ні, — погодився Френк. — Я в цій справі до кінця. Заради Нани.

«У тебе манія щодо неї, Френку. Нана-Нана-Нана. Ти не захотів почути нічого з того, що казав Норкросс, бо вона єдине, про що ти можеш думати. Хіба ти не можеш почекати бодай трішки довше?»

— Ні.