«Я можу це зробити, — повторювала вона собі. — Наступні п’ятдесят ярдів».
Вона подолала п’ятдесят ярдів, сказала собі, що зможе подолати ще п’ятдесят, та так і продовжувала, доки не почула попереду голосів. Потім прозвучало вибухове
— Я не був певен, чи доб’ю звідси, братику, але глянь-но на це! — крикнув один із них. Відповіддю був повстанський клич.
Ван звела пістолет Мешаума і вирушила на звуки празникування реднеків.
2
2
Клінт вважав, що фраза
Віллі Берк вхопив його за плечі й відсмикнув назад так рвучко, що Клінт ледве не завалився.
— Ви здуріли, лікарю? Хочете, щоб вас убили?
— Жінки, — промовив Клінт. — Там були жінки.
Він витер собі очі, які боліли від їдучого газу і були наповнені сльозами.
— Цей сучий син Ґірі запустив протитанкову ракету чи щось таке з отого пагорба, де маленький цвинтар!
— Зараз ми з цим нічого не можемо зробити. — Віллі нахилився, вхопивши себе за коліна. — У будь-якому разі ви дістали одного з тих мудаків — це вже початок. Нам треба всередину. Ходімо до задніх дверей і Біллі заберемо з собою.
Він мав рацію. Фасад будівлі перетворився на зону вільного вогню.
— Віллі, з вами все гаразд?
Віллі Берк випростався і відповів натужною усмішкою.
Обличчя мав бліде, лоб усіяний краплинами поту.
— Ну, попоганішало з дрібку. Ма’ть, серце затнулось строха. Лікар казав мені кинути люльку на останнім медогляді. Мав би йо’ послухатись.