Ерік видав густе булькотіння, кашлянув дрібними бризками крові й обхопив руками руйновище свого горла.

Дон хотів пояснити. Спершу гуркіт динаміту, потім другий вибух, потім шелест кущів у нього за спиною. Він був упевнений, що це хтось із людей того йобаного мозкоправа. Звідки він міг знати, що це Бласс? Він стрелив, не думаючи, де вже казати про націлювання. Яка зла доля змусила цей постріл поцілити Бласса, який прийшов крізь ліс, щоб приєднатися до них?

— Я… я…

З’явився Дрю Т. Баррі з повішеною через плече своєю «Везербі».

— Що тут, чорти вас забирай…

— Дикий Білл Гікок щойно підстрелив одного з наших[370], — сказав Перл. Він врізав Дону в плече так, що той повалився поруч Еріка. — Хлопець ішов нам на допомогу, я гадаю.

— Я думав, він сидить там, біля автобусів! — зайшовся Дон. — Френк наказав йому залишатися там на випадок, якщо будуть поранені, я сам чув!

Щонайменше, це було правдою.

Дрю Т. Баррі звів Дона на ноги. Коли Перл стиснув кулак, щоби вдарити цього зарюмсаного, побілілого чоловіка знову, Баррі перехопив його руку:

— Битимеш його, скільки твоя душа забажає, пізніше. Зіб’єш його нещадно, як гидкого пасинка, і я буду цілком на твоєму боці. Але зараз він нам може знадобитися — він знає, що там і де розташоване, а ми ні.

— Ти дістав його? — Перл. — Того хлопа біля запитав сараю?

— Я його дістав, — сказав Дрю Т. Баррі, — І якщо за це коли-небудь заведеться в судовому слуханні, не забувай, ти дав мені зелене світло. А зараз покінчімо з цим.

Вони побачили спалах яскравого світла на пагорбі поза в’язницею й інверсійний слід білого диму. За цим по той бік в’язниці пролунав інший вибух.

— Хто це, курва матір, пускає ракети з того горба? — запитав Перл.

— Не знаю, і мені байдуже, — сказав Баррі. — Оскільки ми зараз позаду в’язниці, між ними й нами — тонни бетону, — показав він на пагорб, з якого простягнувся інверсійний слід. — Пітерзе, що за тими дверима?

— Спортзал, — сказав Дон, прагнучи спокутати те, що він уже почав вважати вибачливою помилкою, такою хибою, яку будь-хто міг зробити.

«Я хотів захистити Перла, ну, й самого себе, — думав він, — і коли це безумство скінчиться, Елмор це зрозуміє. Елмор, ймовірно, мені подякує і пригостить чаркою в „Колесі“. Та ген-ген, це ж був усього лиш Бласс, малолітній злочинець-психопат, яких мало хто бачив, підпалив ту бідну бездомну нечупару так швидко, що Дон не встиг його зупинити».

— Там ті пизди грають у волейбол і баскетбол. По інший бік починається головний коридор, який ми звемо Бродвеєм. Та жінка в камері у Крилі А, це прямо й ліворуч. Недалеко.