«Ох, ні, — подумав Клінт. — Ох… йобана… ні».

Віллі прочитав ці думки в Клінта на обличчі — з очами в старого все було гаразд — і ляснув його по плечу.

— Я ще не ґиґнув, лікарю. Ходімо.

3

3

Зі своєї позиції перед кімнатою відвідин, тепер уже напевне вительбушеної вибухом динаміту (разом з тими, хто був всередині), Френк побачив, як з криво розірваним протигазом повалився Джек Албертсон. На місці його обличчя не було нічого, крім крові. «Власна мати його б не впізнала», — подумав Френк.

Він ввімкнув свій вокі-токі.

— Доповідайте! Кожен, доповідайте!

Тільки восьмеро відгукнулись, чи близько того, здебільшого ті, хто користувався для прикриття бульдозерами. Звичайно, не всі мали рації, але мусило б ще бодай скількись відгукнутися. На Френків найоптимістичніший здогад, він втратив чотирьох людей, включно з Джеком, який вже має бути мертвим, як та глина. В душі він гадав, що загиблих може бути п’ять або шість, і поранені потребують госпіталізації. Може, той хлопець, Бласс, якого вони залишили на блокпосту з Міллером, міг би відвезти їх одним із тих шкільних автобусів до Святої Терези, хоча Бог зна, чи бодай хтось із медиків досі чергує у Святій Террі? Якщо взагалі там хтось є. Як до такого дійшло? У них же бульдозери, заради Бога. Гадали, що ’дозери все швидко тут закінчать!

Його вхопив за плече Джонні Лі Кронський:

— Нам треба пробитися всередину, приятелю. Доконати їх. Оцим.

Його наплічник досі був розкритий. Він відсунув рушник, у який був замотаний динаміт, і показав Френкові балабуху Сі-4 братів Ґрайнерів. Кронський вимісив її у щось схоже на дитячий футбольний м’яч. Туди ж було вліплено якогось андроїда.

— Це мій телефон, — сказав Кронський. — Я жертвую його на цю справу. Все одно він гівно гівном.

Френк запитав:

— Де нам пробратися досередини?

Сльозогінний газ розвіювався, але Френк почувався так, ніби його голова ним повна і він затьмарює всі думки. Денне світло набиралось потужності, сонце сходило червоним.

— Прямо крізь той провал було б найкраще, — показав Кронський на напіврозчавлений автодім «Флітвуд». Той придавило до будівлі, але там було достатньо місця, щоби протиснутися до передніх дверей, які, вивернуті зі своїх завіс, потрощилися досередини.

— Стразерс і ті хлопці за бульдозерами нас прикриють. Заходимо і не зупиняємося, поки не дістанемося до тієї курви, яка все це спричинила.

Френк уже не був упевнений, хто все це спричинив, або хто тут командир, але він кивнув. Схоже, тут не залишалося робити нічого іншого.

— Мушу виставити таймер, — сказав Кронський і ввімкнув вліплений у Сі-чотири телефон. З гнізда навушників телефона йшов дріт. Інший його кінець було приєднано до батарейки, вставленої у вибухівку. Дивлячись на це, Френк згадав, як Ілейн готує недільні обіди, витягує з духовки смаженину і встромляє туди термометр для м’яса.