— Цей клятий хуєправ махлює! — закричав Карсон Стразерс. — Це все фокуси, які вони наперед запланували!

Френк почав:

— Можу я просто його огля…

— Гаразд, робіть, — перебив Клінт. — Тільки швидко. Руйнація мозку починається за три хвилини, і я не знаю, чи навіть надприродна істота може це посунути навспак.

Френк кинувся до Віллі, впав на коліно і приклав пальці старому до горла. Він скинув очі на Клінта:

— Його годинник став. Треба почати СЛР.

— Ще хвилину тому ти був готовий його вбити, — буркнув Рід Берровз.

Офіцер Трітер, який думав, що він уже всякого лайна був надивився в Афганістані, простогнав:

— Я тут нічого не второпаю. Просто поясніть мені, що потрібно, щоб повернути назад мою дитину, і я це зроблю.

Кому саме була адресована ця тирада, так і залишилося неясним.

— Ніякої СЛР, — сказав Клінт і обернувся до Євки, яка стояла з похиленою головою. Що, подумалося йому, добре, оскільки вона не могла не бачити чоловіка на підлозі.

— Це Віллі Берк, — сказав Клінт. — Країна наказала йому служити, і він служив. У наш час він виїжджає з добровільною пожежною бригадою гасити лісові пожежі навесні. Вони роблять це безплатно. Він допомагає на кожній благодійній вечері, що їх «Пані-пособниці» влаштовують для малозабезпечених родин, яких скупиться підтримувати влада штату. Восени він тренує футбольну команду «Поп Ворнерів».

— Він був добрим тренером, авжеж, — промовив Джаред. Голос у нього бринів від сліз.

Клінт продовжував:

— Коли його сестрі поставили діагноз ранньої хвороби Альцгаймера, він піклувався про неї впродовж десяти років. Він її годував, він приводив її додому, коли їй спадало на думку заблукати, він міняв їй засрані памперси. Він прийшов сюди боронити вас, бо він хотів робити правильну справу заради вас і заради власної совісті. Він ніколи в житті не скривдив жодної жінки. Зараз він помирає. Можливо, ви дозволите йому померти. Зрештою, він усього лише чоловік, так?

Хтось закашлявся від диму, який тягнуло Бродвеєм. Якусь мить там більше не було жодного звуку, потім Євка Блек завищала. Лампи луснули в своїх клітках під стелею. Двері камер, які були замкнені, розчахнулися навстіж, а потім знову закляпнулись з гуркотом, схожим на аплодисменти якихось сталевих долонь. Кілька чоловіків у Френковім гурті закричали, один з них так тонко, що скидалося, ніби ридає маленька дівчинка років шести-семи.

Ордвей розвернувся і кинувся навтьоки. Його підошви луною відбивалися в бетонних коридорах.

— Підніміть його, — сказала Євка.

Двері її камери розкрилися разом з іншими. Тобто, якщо вони взагалі колись були замкнені. Клінт не мав сумнівів, що вона могла піти звідси, коли б забажала, в будь-який час протягом останнього тижня. А ті щури були лиш частиною її театру.