Клінт із Джаредом Норкроссом підважили бездиханне тіло Віллі. Він був важким, але Євка прийняла його так, ніби то було щось не більше за мішок гусячого пір’я.

— Ви зіграли на моєму серці, — сказала вона Клінтові. — Це жорстоко з вашого боку, лікарю Норкросс.

Обличчя в неї було серйозним, але Клінту здалося, ніби він помітив зблиск усмішки в її очах. Можливо, навіть сміху. Вона обхопила опасистий поперек Віллі лівою рукою, а праву поклала на сплутане, просякле потом волосся на потилиці старого. Потім притислася ротом до його рота.

Віллі всього пересмикнуло. Його руки піднялися, щоб обхопити Євку за спину. Якусь мить старий і молода жінка залишались у глибоких обіймах. Потім вона його поклала і відступила.

— Як почуваєтесь, Віллі?

— Збіса добре, — сказав Віллі Берк. І сів.

— Боже мій, — промовив Рід Берровз. — Він з вигляду помолодшав на двадцять років.

— Мене так ніхто не цілував відтоді, як я ще навчався в старшій школі, — сказав Віллі. — Якщо взагалі коли-небудь. Мем, я думаю, ви врятували мені життя. Я вдячний вам за це, але, думаю, цей поцілунок був ще кращим мені дарунком.

Євка заусміхалася.

— Я рада, що вам сподобалося. Мені й самій сподобалося, хоча не так сильно, як перемога в «Бум Тауні».

Клінтів запал вгамовувався; виснаженість і останнє диво Євки його остудили. Він дивився на ту лють, яку лише нещодавно відчував, так, як людина дивиться на незнайомця, який там собі екстравагантно вдерся до її будинку і порається на кухні, готуючи щедрий сніданок. Він почувався сумним, сповненим каяття і жахливо стомленим. Йому б хотілося просто поїхати додому, сісти біля своєї дружини, бути поряд неї і не промовляти ані слова.

– Ґірі, — промовив Клінт.

Френк не одразу подивився на нього, як людина, що струшує з себе ошелешення.

— Відпустіть її. Це єдиний спосіб.

— Можливо, але навіть це не гарантія, чи не так?

— Так, — погодився Клінт. — А що в цьому йобаному житті нею є?

Тоді заговорила Ейнджел.

— Добрі часи й погані часи, — сказала вона. Добрі часи й погані. Вся решта — просто конячий кізяк у стайні.

— Я гадала, це триватиме принаймні до четверга, але… — розсміялася Євка ясними дзвіночками, — я забула, як швидко можуть діяти люди, коли вчепляться у щось розумом.

— Авжеж, — сказала Мікейла. — Згадати лишень про Мангетенський проект.