— Що ви з Ітаном не можете бути разом у фізичному сенсі цього слова. Чародії і лілуми не пара смертним, — вона посміхнулася від задоволення. — Принаймні доки смертні живі.
11. II Обрання
11. II
Обрання
Тепер усе стало ясно. Неконтрольований зв’язок, розряди струму і задуха від поцілунків, серцевий напад, який мало не відправив мене на той світ, — ми фізично не могли бути разом.
Я знав, що це правда, бо пам’ятав, про що Мейкон розповідав Аммі біля Броду і в моїй кімнаті. «У них не може бути майбутнього… Є речі, які відкриються тобі згодом, які нам не підвладні».
Ліна й досі тремтіла. Вона теж розуміла, що це так.
— Що ти сказала? — прошепотіла вона.
— Що ви з Ітаном ніколи не зможете бути разом у прямому значенні цього слова. Не одружитеся, не народите дітей. У вас не може бути спільного майбутнього, принаймні реального майбутнього. Просто не віриться, що тобі про це ніхто не розповів. Вас із Ридлі точно тримали за зачиненими дверима.
Ліна обернулася до Мейкона.
— Чому ти мовчав? Ти ж знаєш, що я його кохаю.
— У тебе ніколи раніше не було хлопця, не кажучи вже про хлопця серед смертних. Ми й гадки не мали, що колись доведеться давати цьому раду. А донедавна й не усвідомлювали, наскільки сильний між вами зв’язок.
Я чув їхні голоси, але не слухав. Ми ніколи не зможемо бути разом. Я ніколи не стану для неї по-справжньому близьким.
Вітер посилився і почав різати повітря дощем, як уламками скла. Блискавка розірвала небо. Грім прокотився так голосно, що здригнулася земля. Вочевидь, ми вже не були в оці бурі: Ліна втрачала контроль.
— А коли ти збирався мене просвітити? — закричала вона гучніше від вітру.
— Після твого обрання.
Сарафина угледіла можливість перетягнути розмову на свій бік.
— Але ж ти бачиш, Ліно, ми знаємо спосіб. Спосіб, завдяки якому ви з Ітаном зможете прожити разом ціле життя, одружитися, народити дітей. Та й узагалі, вам буде під силу все, що завгодно!