– Зараз! Зараз! – гукнув Трурль і побіг нагору.

Робот у крагах сидів на припічку і з подивом обмацував сам себе, а хандроїд, випроставшись на весь зріст, лежав на підлозі, бо, наміряючись устати, втратив рівновагу й упав.

– Шановні гості! – з порогу озвався Трурль. – Вітаю вас у своєму домі! Ви, закуті в крижаних брилах, упали до мого садочка, знищивши мої полуниці, за що я анітрошечки на вас не гніваюсь. Я видовбав вас із криги, а потім за допомогою інкубаційної термічної реанімації, а також інтенсивної відновлювальної терапії допровадив вас до притомності, як бачите самі! Проте я не знаю, як ви потрапили до тієї криги, і мені страшенно цікаво знати, що з вами сталося! Даруйте мені мою настирність, а щодо всього іншого, то малюк, який стрибає біля мене, це мій неповнолітній нащадок…

– А хто ви? – кволим голосом спитав хандроїд, який ще сидів на підлозі, обмацуючи весь свій тулуб.

– Панове прибульці – ти, в шкіряних крагах, і ти, що палко і вогко вдивляєшся в мене, знайте, що я досить відомий омнігенеричний конструктор, звуть мене Трурль. Це моя майстерня на Восьмій Планеті Сонця, що його донедавна ще не було, поки ми удвох з моїм другом Кляпавцієм на громадських засадах не сконструювали його з галактичних відходів. Сфера моєї діяльності, ще від гонів, експериментальна онтологія, пов’язана з оптималістикою стосовно всіх розумів Uniwersum.[42] Я розумію, що, несподівано опинившись на чужині, та ще й у такий спосіб, – все це завдало вашим єствам певного стресу, тож зберіться з думками й розкажіть, хто ви такі, і таким чином ми прискоримо обопільне порозуміння!

– А ти, мосьпане, не маєш ніяких зв’язків з боліцією гроля Спасенція, – іще кволим голосом спитав з печі перкусист.

– Про того короля, так само як і про його поліцію, мені нічого не відомо… перепрошую, у вас нежить? Розумію – це від переохолодження, кожен застудився б у такій холоднечі… може, вип’єте настою з липового цвіту?

– Я не застуджений, просто говорю з іноземним акцентом, – пояснив робот у крагах, з явною полегкістю погладжуючи золоті нашивки на грудях.

– Короля, від якого я в певному розумінні втік, насправді звуть Гролем, і то з огляду на те, що править він не державою, а бержавою… але то ціла історія.

– Розкажи нам її! Дуже просимо! – запищав підскакуючи Цифранек.

Трурль угамував його суворим поглядом і сказав:

– Мені не хотілося б квапити вас – будьте моїми гостями, прошу! А ви, добродію, хто будете – андроїд чи маслитель?

– У мене ще так шумить в голові, – відповів той, що сидів на підлозі. – Крижаний метеорит? Комета? Може бути! Цілком може бути! Комета, але не та! Я, певне, проґавив свою! Ой, лишенько моє, лишенько!