* * *

— Нік, — Рен обережно передала сферу з диму голові групи.

Коли його довгі білі пальці з випнутими кісточками торкнулися сфери, та мало не вислизнула, а дим почав стікати донизу, проте Ньєрд тихо свиснув, і довкола диму закрутився другий покров — той одразу ж кристалізувався в найтонше мереживо снігової кірки з фракталами зірок. Завдання Одіна на рівновагу й гармонію здавалося теоретично простим, але на практиці найменший збій міг усе зіпсувати, тож глава групи рухався дуже повільно.

— Непогано, Савітрі, у нас гарний тандем, — Ньєрдові очі зблиснули поверх окулярів-половинок, і він повільно повернувся до Діке.

Дівчина зосереджено подивилася на сферу, заковану льодовими візерунками, і простягнула до неї руку, але її пальці не торкнулися сплетіння двох енергій. Натомість вона виткала водні нитки, які ледь сіпалися від протягу і вмить обплели сферу. Кілька крапель просочилися всередину і тепер плавали там на хвилях диму, мов коштовні камінці.

Діке вдоволено всміхнулася. Її права рука плавно піднялась, і сфера, не торкаючись розчепірених пальців, перебігла від Ньєрда прямо до Амона.

— А ось і ми! — Діоніс акуратно схопив практичне завдання вказівним та великим пальцями, широко розставивши їх, і від його дотику непевна куля тут же почала танути, а водяний шар вкрився бульбашками, наче ось-ось — і закипить.

— Тримай себе в руках, — наказав Ньєрд і дмухнув в Амонів бік.

Тут же закручені кінчики Діонісового волосся, які часом відсвічували золотавими й червоними тонами, вкрились інеєм.

— Ньєрде, я б опанував ситуацію й без цього, — обурився хлопець і любовно подивився на сферу, а тоді клацнув пальцями — і всередині загорілася дрібна-дрібна зірочка, ніби розпечене золото. Вона розсипала вусібіч проміння, котре заламувалось в інших шарах, наповнюючи сферу безліччю блискіток.

— Творчо та з любов’ю, як і все, що я роблю, — пояснив хлопець. — Зіґу, давай!

Амон підкинув сферу в повітря. Зіґфрід вчасно подався вперед і піймав її кінчиками пальців.

— Діонісе, хочеш знищити всю нашу роботу? — озвався Ньєрд.

— Та ні, — розсміявся Амон. — Я просто впевнений у силах нашого лицаря.

— От спасибі, — прошепотів Зіґ.

Срібний плавлений метал вирвався з вогню його долонь і двома обручами обійняв сферу. Металевою стрічкою пробіг крижаний візерунок.

— Ти надто домінуєш сьогодні, Ньєрде, — видихнув Зіґфрід. — Треба зрівноважити твій холод. Бо він проривається наскрізь.

— Тому тут є я, — криво усміхнувся Закс і поманив сферу пальцем.

Наче слухаючись його поруху, та зіслизнула з долонь Зіґфріда і кулею полетіла до рудого студента.