Нікта озирнулася: там ішли Закс із Енлілем і обговорювали практичне завдання. Енліль щось показував на пальцях, а Зак то зосереджено його слухав, то роздратовано хитав головою і починав із запалом пояснювати свою позицію.

— З вами коментаторка Нікта Ромі. Сьогодні ви бачите унікальне явище, — шепнула золотоока дівчинка. — Зак і Енліль уперше і, можливо, востаннє спілкуються між собою доброзичливо! І — сенсація дня — не про Рендалл Савітрі!

— Гей, припини! — Рен штовхнула подругу ліктем, проте та лише захихотіла.

А тоді позаду щось бахнуло, усі повернулися на звук і побачили обгорілі брови Закса і тліючу сферу в руках Енліля. Кандидат у Тріаду спокійно й ледь ніяково всміхався, а вогняний бог із запалом доводив свою правоту, не зважаючи на дим, який виривався з-під його підошов.

Розділ 11 Найкращий друг Зевса

Розділ 11

Найкращий друг Зевса

— Може, годі шукати шлях ще більше нашкодити тобі? — Рен із сумнівом перечитала описи засобів атак, які приніс кандидат у Тріаду.

Останні півгодини вони вибирали найдієвіші методи зупиняти «темну» сторону студента в аудиторії, сповненій забутих мрій. Рен укотре подумала, що хлопець тримається просто прекрасно як на того, у кому живе прокляття, перетворюючи його на холоднокровного маніяка.

— Це не мало б мені нашкодити, — бадьоро кивнув Енліль. — Я обирав за принципом дії потоків повітря. Тож тобі це буде до снаги. Тим більше, не сприймай за образу, Рендалл Савітрі, але не думаю, що ти зможеш завдати мені відчутної шкоди.

— Добре, вивчу всі, — ствердно кивнула дівчина, ховаючи записи до сумки.

— Покладаюся на тебе, — Енліль посерйознішав. — Направду, я не мав би брати участь у вигадуванні захисту від себе самого.

— То я проконсультуюся ще з Адіті — у неї доволі ефективно виходить протидіяти тобі. Може, мені про всяк випадок носити найважчий том історії Академії і в разі чого гримнути тебе по голові?

— Може, — усміхнувся хлопець. — Вибач. Я вже просив Аматерасу, щоб вона призначила Адіті за мною наглядати. Чи щоб закрила мене в ізоляторі й не випускала, доки не вирішиться з цим прокляттям. Але вона відмовилась. Не тямлю чому.

— Бо якщо ви із Зіркою будете стикатися в коридорах Академії, то розвалите тут усе, — відказала Рен.

Енліль усміхнувся.

— Гаразд. Твоя правда. У разі потреби можеш просто проламати в мене під ногами підлогу.

— Е ні, — дівчина демонстративно зістрибнула з парти і постукала ногою по стертому паркету. — Такого я не робитиму. А то ще директорка вирішить, що я заразилася від тебе.

Паркет у відповідь невдоволено рипнув, мовби під ним ховалася порожнина. І — провалився.