— Домовилися. Покінчимо з цим фарсом.

Момент перестороги — все, що було потрібно Мету. Коли Ґалад рушив на нього, він ковзнув руками по палиці й крутнувся. Кінець палиці ввіткнувся в ребра високого чоловіка, від чого той охнув і спіткнувся. Мет дозволив палиці відскочити від Ґалада й розкрутив її, розвертаючи просто до Ґавіна, що якраз наближався. Палиця опустилася під тренувальний меч Ґавіна й підрізала його щиколотку. Ґавін упав, а Мет вчасно завершив свій виверт, щоб спіймати Ґалада через піднесене зап’ястя, чим змусив його меч вилетіти з руки. Так, наче його зап’ястя зовсім не боліло, Ґалад стрибнув і плавно впав, але зірвався на ноги з мечем в обох руках.

Не звертаючи на нього уваги, Мет став упівоберта, схопив палицю за кінець і відсмикнув її назад до себе. Ґавін, який щойно почав підійматися, отримав суттєвий удар по голові, лише трохи пом’якшений волоссям. Він утратив рівновагу і впав на землю.

Мет туманно усвідомив, що Айз Седай кинулися допомагати брату Елейн. Сподіваюся, з ним усе добре. Має бути. Я забивався й сильніше, а це — наче впасти з паркану. Ще лишався Ґалад; з огляду на те, як той балансував на пальцях ніг і міцно тримав меча, він почав сприймати Мета всерйоз.

У цей неслушний момент ноги Мета затремтіли. Світло, я не можу зараз дати слабину. Але юнак відчував, як підповзало непевне відчуття,_

такий голод, наче він не їв протягом кількох днів. Якщо я чекатиму, поки він підійде, то впаду долілиць. Коли він рушив уперед, йому було важко напружувати коліна. Талане, лишися зі мною.

Ще з першого удару хлопець знав, що талан, навички, чи що там завело його так далеко, — все ще були з ним. Ґаладу вдалося з різким стуком відвернути удар, і ще один, і ще, і ще, — але його обличчя скривилося від напруги. Цей спритний мечник, майже такий самий вправний, як Охоронці, використовував кожну унцію своїх навичок, щоб уникнути Метової палиці. Він не атаїував; він міг лише захищатися. Він постійно відходив убік, намагаючись не відступати назад, але Мет тиснув на нього, вимахуючи зброєю. І Ґалад ступив назад іще один крок, тому що дерев’яне лезо — замалий щит від палиці.

Голод підгризав Мета так, наче він проковтнув кількох тхорів. Піт котився з чола до очей, і його сили танули, немов виходили разом із потом. Ще ні. Я не можу зараз здатися. Я повинен перемогти. Зараз. З ревінням він зосередив усі свої сили на останньому ривку.

Палиця пронеслась повз меч Ґалада і завдала йому швидку чергу ударів — спершу по коліну, потім — по зап’ястю, по ребрах — і врешті увіткнулася в живіт юнака, наче спис. Ґалад застогнав і зігнувся, намагаючись не впасти. Палиця в руках Мета затремтіла і зависла над горлом Ґалада, щоб завдати завершального удару. Ґалад опустився на землю.