Мет мало не випустив палицю, коли усвідомив, що ледь не зробив. Перемогти, а не вбити. Світло, про що я думав ? Він рефлекторно опустив вістря палиці, після чого сперся на неї, щоб встояти на ногах. Голод терзав його, наче ніж, що вишкрябує мозок з кісток. Раптом він зрозумів, що за ними спостерігали не лише Айз Седай і посвячені. Всі, хто тренувався і навчався, зупинилися. Охоронці й учні — усі дивилися на нього.

Гаммар підійшов і став біля Ґалада, який усе ще стогнав на землі, намагаючись піднятися. Охоронець підвищив голос до крику:

— Хто був найкращим майстром меча всіх часів?

З десятків горлянок вирвався одностайний рев:

— Джером Ґайдін!

— Так, — прокричав Гаммар, озирнувшись, щоб переконатися, що всі почують. — Упродовж свого життя Джером бився у битвах та поєдинках понад десять тисяч разів. І зазнав поразки лише раз. Від селюка з палицею! Пам’ятайте це. Пам’ятайте те, що ви щойно побачили. — Він опустив погляд на Ґалада — і стишив голос: — Якщо ти зараз не зможеш піднятися, юначе, то все закінчено. — Він підніс руку, і Айз Седай та посвячені оточили Ґалада.

Мет сповз палицею на коліна. Жодна із Айз Седай навіть не глянула в його бік. Лише одна посвячена, — повненька дівчина, яку він, можливо, й запросив би на танець, якби та не збиралася стати Айз Седай. Вона похмуро подивилась на нього, пхикнула і знову розвернулася, щоб спостерігати за тим, що Айз Седай робили навколо Ґалада.

Мет з полегшенням побачив, що Ґавін уже на ногах. Поки хлопець наближався до нього, Мет підвівся. Вони не повинні знати. Я ніколи звідси не виберуся, якщо вони опікатимуть мене з ранку до вечора. На одному боці голови на золотаво-рудому волоссі Ґавіна темніла кров, — але там не було ні порізу, ні синця.

Юнак сунув дві срібні марки до Метової руки і сухо промовив:

— Наступного разу я послухаюся. — Він помітив погляд Мета, спрямований на голову, і торкнувся її. — Вони зцілили рану, хоча вона була незначна. Від Елейн мені діставалося й гірше. У тебе добре виходить.

— Не так добре, як у мого батька. Скільки себе пам’ятаю, він завжди вигравав у змаганні палицями в Бел-Тайн, — окрім одного чи двох разів, коли це робив Рандів батько. — Ґавін знову подивився на нього зацікавленим поглядом, тож Мет пошкодував, що взагалі згадав Тема аль’Тора. Айз Седай і посвячені все ще обступали Ґалада. — Я... Мабуть, я сильно його вдарив. Я не хотів.

Ґавін поглянув у той бік — нічого не було видно, окрім двох кіл жіночих спин; білі сукні посвячених утворювали зовнішнє коло, коли вони заглядали через плечі схилених Айз Седай — і засміявся.