— Вона дістала меча, — сказала Ав’єнда. — Якісь дурні, яких відступники- деревовбивці називають солдатами, подумали, що ми—жменя якихось грабіжників, якими кишить ця земля.

Найнів опустилася навколішки біля пораненої жінки й посунула пов’язки так, щоб можна було подивитися на рану. Вона здригнулася від побаченого.

— Ви переміщали її після поранення? Тут є струп, але він здертий.

— Вона хотіла померти біля ріки, — сказала Ав’єнда. Вона глянула на ріку, а тоді швидко відвернулася. Еґвейн здалося, що вона тремтить.

— Дурість! — Найнів почала ритися в своєму мішечку з травами. — Ви могли вбити її, коли переносили з такою раною. Вона хотіла померти біля ріки! — сказала вона обурено. — Лише тому, що ви носите зброю, як чоловіки, ви не повинні мислити, як вони.

Найнів дістала глибоке дерев’яне горня із торби й сунула його Чіад.

— Набери води. Вона мені потрібна, щоб змішати їх, аби вона змогла це випити.

Чіад і Бейн пішли до берега ріки й разом повернулися. Вираз їхніх облич залишався незмінним, але Еґвейн здалося, що дівчата очікували, ніби річка може потягнутися й схопити їх.

— Якби ми не віднесли її сюди, до... ріки, Айз Седай, — мовила Ав’єнда, — ми б не знайшли вас, і вона б усе одно померла.

Найнів пирхнула й почала просіювати порошкоподібні трави в горнятко з водою, щось бурмочучи до себе.

— Коренкорінь відновлює кров; собаче зілля зрощує плоть; і все-полікуй, звісно, і...

її бурмотіння перетворилося на шепотіння, котре важко було розчути. Ав’єнда насупилася.

— Мудрі використовують трави, Айз Седай, — але я не чула, щоб Айз Седай також користувалися ними.

— Я користуюся тим, чим користуюся! — відрізала Найнів і повернулася до перемішування порошку й шепотіння.

— Вона справді говорить, як Мудра, — тихо сказала Чіад до Бейн, й інша жінка ствердно кивнула.

Дайлін була єдиною аїлькою без зброї в руках; натомість інші були готові використати її будь-якої миті. Найнів точно не заспокоює нікого, подумала Еґвейн. Треба, щоб вони говорили про щось. Будь-що. Ніхто не хотітиме битися, якщо говоритиме про щось мирне.

— Не сприйміть це як образу, — обережно мовила вона, — але я помітила, що ви всі бентежитесь через річку. Вона не стане бурхливою, якщо немає бурі. Ви можете плавати в ній, якщо хочете, — хоча течія сильнішає далі від берега.

Елейн кивнула.

Аїльки, схоже, не зацікавилися. Ав’єнда сказала:

— Якось я бачила чоловіка, шайнарця, що робив це плавання.