— Тіло — дев’яносто[102], — озвався Кардона.

— Можеш подавати холодніше? — азіат зиркнув на Далтона.

Той похитав головою.

Ще за п’ять хвилин Джено нервово переступив із ноги на ногу:

— Пульс тридцять, падає.

Я здригнувся, наче мене хльоснули батогом.

Азіат звів брови на переніссі:

— Температура тіла?

— Вісімдесят п’ять[103].

— Недостатньо.

— Пульс двадцять сім, падає.

Енді Далтон не зводив погляду з азіата:

— Пускати азот?

— Ні.

— Пульс двадцять два, рваний ритм, падає. Тиск також знижується — шістдесят на тридцять… шістдесят на двадцять…

Мене знудило. Я уявив, що трапиться, як почну блювати посеред операційної, й гіркий клубок відступив, але на Тео дивитися більше не міг.

Далтон щось натиснув на контролері конвектора:

— Ставлю майже на тридцять два[104].

— Температура тіла?

— Вісімдесят три[105], — Джено швидким рухом протер очі, закліпав. — Пульс — п’ятнадцять… докторе, пульс — чотирнадцять…