Новий сюрприз? Міна розбудила мене так само рано, як і вчора, і попросила запросити Ван Хелзінка. Я подумав, що вона хоче знову бути загіпнотизованою, і зараз же пішов по професора. Він, мабуть, чекав на це запрошення, оскільки був уже одягнений. Двері його не зачинялися щільно, тому він чув, як грюкнули наші двері. Він одразу ж прийшов. У кімнаті професор запитав Міну, чи можуть увійти й інші.
— Ні, — відповіла вона, — це не обов'язково. Ви можете самі все розповісти їм потім. Я повинна їхати з вами!
Ван Хелзінк був вражений не менше, аніж я. Після певної паузи він знову запитав:
— Але чому?
— Ви повинні взяти мене з собою. З вами я буду в більшій безпеці, та й ви також.
— Але чому ж, дорога пані Міно? Ви знаєте, що турбота про вашу безпеку є нашим священним обов'язком. Ми йдемо назустріч небезпекам, на які ви наражаєтеся більше, ніж будь-хто з нас, — унаслідок різних обставин…
Він розгублено зупинився. Вона показала пальцем на свого лоба і відповіла:
— Знаю. Але я повинна вирушати з вами. Можу сказати вам це, бо сонце встає; потім я буду не в змозі. Я знаю: якщо граф схоче, то я повинна буду піти за ним, я знаю, що коли він накаже мені піти тайкома, то я застосую хитрість, обдурю навіть Джонатана. Ви сильні і хоробрі. Ви сильні тим, що вас багато, і можете зневажати те, що зламало б одну людину. Крім того, я, мабуть, зможу бути вам корисною: якщо ви мене загіпнотизуєте, то дізнаєтесь про те, чого я не знаю сама.
Тоді Ван Хелзінк сказав серйозно:
— Пані Міно, ви говорите розумно, як завжди. Ви теж вирушите з нами. І ми всі разом виконаємо наш обов'язок.
Ван Хелзінк запросив мене йти за ним. Ми зайшли до його кімнати, де до нас приєдналися Годалмінг, лікар Сьюард, Квінсі Моріс. Професор розповів їм усе, що повідомила Міна, і потім продовжував:
— Вранці ми вирушаємо до Варни. Нам треба тепер зважати на новий чинник — Міна. Але вона нам віддана, їй коштувало багатьох страждань розповісти нам так багато; проте вона дуже добре зробила: тепер ми попереджені. Не треба випускати з уваги жодного шансу, і у Варні ми повинні бути готові діяти негайно після прибуття судна.
— Що ж нам там робити? — лаконічно запитав Моріс.
Професор подумав трохи і відповів:
— Ми насамперед піднімемося на судно і потім, коли знайдемо ящик, покладемо на нього гілку шипшини; доки вона там, ніхто не зможе з нього вийти, так, принаймні, розповідає стародавній переказ. Далі ми дочекаємося такого збігу обставин, коли нікого не буде поблизу, відкриємо ящик — і все закінчимо.