Тесс пішла геть. Тільки раз озирнулася. Бетсі Ніл все ще сиділа на лаві. Око собі вона вже вставила назад.

— 48 —

— 48 —

Уже сидячи в «Експідішені», Тесс второпала, що вельми непогано було б видалити інформацію про кілька останніх поїздок зі свого Джі-Пі-Ес. Вона натисла кнопку ввімкнення, й екран загорівся. Том промовив:

— Вітаю, Тесс. Схоже, ми вирушаємо в подорож.

Тесс закінчила процес видалення і знову вимкнула Джі-Пі-Ес.

Яка там подорож, фактично ніякої; вона всього лише повертається до себе додому. І дорогу туди, подумалось їй, вона сама знайде.

Справедливе подовження 

Справедливе подовження 

Стрітер побачив той плакатик тільки тому, що мусив зупинитися, аби поблювати. Він часто тепер блював, а попереджувальні ознаки були непевні — подеколи тремтіння нудоти, подеколи мідний присмак у роті, а подеколи й нічого; просто бовть — і вихлюпнулося, здрастуйте, з приїздом. Через це їзда машиною стала для нього ризикованою справою, а йому ж останнім часом доводилося багато сидіти за кермом, почасти тому, що восени він на це вже не буде здатний, почасти тому, що він ще мусить чимало всього обміркувати. Йому завжди найкраще думалося за кермом.

Він їхав подовженням[192] Гаррис-авеню, широкою автомагістраллю, яка дві милі тягнеться повз окружний аеропорт Деррі та притаманні йому заклади: здебільшого то мотелі та склади. Денний рух тут завжди був напруженим, бо, окрім обслуговування аеропорту, ця магістраль ще й поєднувала східну та західну частини Деррі, натомість увечері на цьому Подовженні було майже порожньо. Стрітер з’їхав на велосипедну доріжку, вихопив один пластиковий блювальний пакет з пачки, що лежала напоготові поряд, на пасажирському сидінні, нахилив до нього обличчя й полегшився. Обід явив себе на біс. Він цього номера не дивився, бо очі мав заплющені. Навіщо? Якщо ти колись бачив бодай одну купку риговини, значить, бачив їх усі.

З початком фази блювання зникав біль. Доктор Гендерсон попереджав його, що так триватиме не завжди, і на останньому тижні почалися зміни. Поки що не вкрай болючі, просто миттєвий удар блискавки зі стравоходу в горло, схоже на викид кислоти при розладі шлунку. Це відчуття з’являлося, а тоді щезало. Але далі все гіршатиме, про це йому доктор Гендерсон казав також.

Він підвів голову від пакета, відчинив скриньку під приладовою панеллю, дістав звідти дротяний зажим і запечатав ним пакет зі своїм обідом, поки сморід не встиг розповзтися по салону. Подивився праворуч і побачив благословенну урну з забавним собакою, намальованим у неї на боці, й трафаретним написом: ПЕС ДЕРРІ ГОВОРЕ: «КИДАЙ СМІТТЯ В ГОДНЕ МІСЦЕ!».