— Та мені начхати, що ти хочеш чи не хочеш! Я сказав — ти мусиш відповідати! І без тебе проблем вистачає!

Хлопець шикнув, неначе обпікшись.

— То я для тебе проблема?

— Вікторе! — вигукнула Яна.

Проте той не вгавав:

— Ти ще малий і повинен робити, що тобі говорять! Завтра повертаєшся до школи!

Маркові губи застигли у болісному вищирі. Він відчайдушно замотав головою.

— Я нікуди не піду, — збагнувши, що батько фізично його не чує, хлопчак оглушливо крикнув: — Ти чуєш мене?! Я не повернуся туди!

Яна скочила на ноги.

— Тихо! Все! Заспокоїлись обоє! — повернула голову до чоловіка. — Ти чув: він не повернеться до тієї школи. Це не обговорюється.

— А куди він піде?!

— Ми щось придумаємо.

— Я НЕ ПОВЕРНУСЯ ТУДИ!

На кілька секунд запала мовчанка. Віктор, вирячившись, дивився на Марка. Потому вдруге відмахнувся від дружини та спересердя ляснув своєю тендітною долонею по диванному бильці.

— Тоді я забороняю тобі виходити з дому без дозволу, — здушено прошепотів він. — Ти зрозумів мене? Відтепер я забороняю тобі куди-небудь іти. Або йдеш до школи, або сидиш під замком удома!

Марк підхопився, в очах стояли сльози.

— Добре! — вигукнув він. — ДОБРЕ!!!

Мама спробувала його обійняти, проте хлопець випручався, відштовхнув її, а потім побіг до своєї кімнати та зачинився ізсередини.

56

56