Мама зазирнула до нього за п’ять до першої, запропонувала пообідати, проте хлопець відмовився, сказавши, що не голодний. За мить після того, як Яна зачинила двері, Марк чомусь подумав, що не запитав у Соні, чи дізналася її мама що-небудь про смерть Анни Ярмуш, а тоді у голові наче батіг хльоснув. Хлопець збагнув, що йому муляло.

(Софія Ярмуш)

(15-та школа)

Він сів на ліжку, взяв до рук планшет, відкрив додаток «Карти». У рядку для пошуку ввів адресу «школи Рівного». У різних місцях карти з’явилися червоні кружечки з білими магістерськими шапочками всередині. Марк пересунув карту, щоб його висотка опинилася в центрі, а потім, провівши вказівним і великим пальцями по екрану, збільшив масштаб.

Найближчою до десятиповерхівки на Квітки-Основ’яненка школою виявилася 15-та — до неї було не більше ніж п’ятсот метрів, — але хлопець і так це знав, тому відразу дивився далі. На півночі стояла 5-та. Навіть якщо йти дворами, дорога до неї займала не менше як чверть години — кілометр із лишком. До 1-ї школи, що на захід від Квітки-Основ’яненка, був кілометр, до 12-ї на сході — ще далі. Інших шкіл у радіусі двох кілометрів від багатоповерхівки не було. 15-та була найближчою.

Марк зосереджено поправив окуляри. Софія Ярмуш народилася 1989-го, сьогодні їй двадцять сім, напевно, вона вже вийшла заміж, змінила прізвище та проживає за іншою адресою, імовірно, в іншому місті. Через Інтернет її не відшукати, проте — у хлопчака від нетерплячки аж засвербіла шкіра — впродовж 90-х і на початку 2000-х вона напевне мешкала на вулиці Воровського/Квітки-Основ’яненка. 1996-го Софії виповнилося сім, і вона мусила піти до школи. Дівчинка жила з бабусею, і Марк зміркував, що навряд чи Соломія Соль, на той час уже точно пенсіонерка, мала машину, щоб відвозити онуку до якої-небудь віддаленої школи. Звісно, всяке могло бути, проте з великою вірогідністю Соломія віддала Софію Ярмуш саме до 15-ї, найближчої до їхнього будинку школи. Якщо припустити, що Софія провчилася у школі достатньо довго, її цілком можуть пам’ятати нинішні вчителі. Найбільш логічно — хто-небудь із найстарших за віком завучів.

Марк зіскочив із ліжка й узявся похапцем одягатися. Від думки, що йому доведеться заговорити із завучем, причому заговорити не про навчання, а про дівчинку, яку, навіть якщо вона навчалася у 15-й, можуть не пам’ятати, хлопцеві холонули руки. Та відступати нікуди. Він хоче назавжди перебратися до світу за ліфтом, а отже, повинен дізнатися про цей світ якнайбільше.

Арсен і Яна були вдома, проте Маркові вдалося вислизнути з квартири непоміченим. Уже на вулиці, за кілька кроків від під’їзду, хлопець згадав про батькову заборону виходити з дому й зупинився. Марк не сумнівався, що мама чи дід невдовзі виявлять його зникнення. Питання в іншому: якими серйозними будуть наслідки, коли стане відомо Віктору? Хлопчак задер голову й зиркнув на вікна своєї квартири. Секунд п’ять постояв, а потім рішуче закрокував далі. Начхати, хай роблять, що їм заманеться, йому потрібно знайти Софію Ярмуш.