– Що ж, я справді ходжу на ці сеанси – але де, ти гадаєш, ми проводимо наші суфражистські зустрічі? Яке місце найбезпечніше у світі? Церква. Втім, я маю тобі дещо сказати, і це стосується не походів до церкви чи жіночих організацій, це стосується сеансів. Ти знаєш, що я ходжу побалакати з моєю милою старенькою матусею?

Кіт не знала, та все одно кивнула. Їй було соромно, що вона так мало знала про жінку, яка провела стільки часу, доглядаючи її матір і брата. Це здавалося майже зрадою.

– Що ж, твоя бідолашна подруга, Мері Джейн – я ж пам’ятала, що знаю її, але не могла згадати, звідки. Ось звідки: зі спіритичних сеансів, Кіт. Туди запрошують людей, наділених особливою чутливістю – медіумів. Вони здатні контактувати з духами померлих, а ті промовляють крізь них. Твоя Мері Джейн була однією з таких людей.

Кіт відчула, як заворушилось волосся на потилиці. Сеанси. Ясновидці не працюють задарма. Це була оплачувана робота, заради якої не треба було притискатися до чоловіка, якого ледве знаєш. І Мері Келлі, якій достатньо було торкнутися рук Кіт, щоб дізнатись її найгірші таємниці, здатна була виконувати таку роботу, стоячи на одній нозі. Будь-яка вайтчепельська відьма охоче спробувала б себе на такій роботі, дай їй лише шанс. Може, там він їх і знаходив, цей Джек?

– Місіс К., ви впізнали кого-небудь серед убитих жінок? Коли газети надрукували їхні фотографії, ви впізнали обличчя когось із них? Може, вони теж були на ваших сеансах як медіуми?

Місіс К. глибоко замислилася і нарешті кивнула, наче ухваливши важке рішення.

– Цілком може бути, Кіт. Цілком може бути. Щонайменше одна з них. Іноді, прибуваючи на сеанс, вони смерділи джином і взагалі не справляли враження добрих жінок, але точно були чудовими медіумами. Твоя Мері Джейн допомогла мені налагодити зв’язок з матір’ю – найкращий з усіх, що я мала роками.

– А пам’ятаєте там іще декого? Зокрема чоловіка, який виявляв особливий інтерес до жінок?

Місіс К. похитала головою.

– Там було багато людей, багато груп людей, Кіт. Я не можу пригадати нікого – зрештою, я не із живими спілкуватись приходила.

Отже, він міг і не бути присутнім на одному сеансі з місіс К., але в Лондоні вже точно не бракувало людей, які відчайдушно шукають зв’язку з тим світом. Кейт мала гадку, що неможливо хоча б раз не натрапити на справжнього екстрасенса серед безлічі шарлатанів і аферистів. А Джек, хай хто він є, явно бував у місцях, де міг спостерігати силу тих жінок з Вайтчепела, і він обрав їх для здійснення свого задуму.

– Місіс К., – сказала вона, спускаючи ноги з ліжка. – Я маю ненадовго піти. Чи не могли б ви доглянути за цією божевільнею?