Тоді трапилися дві події — доволі розрізнені, але, у розумінні Мелоуна, обидві вкрай цікаві для справи. Перша — непомітне оголошення в Орлі про заручини Роберта Сайдема із пані Корнелією Ґерітсен із Бейсайда, молодою дівчиною з бездоганною репутацією, до того ж далекою родичкою новоспеченого нареченого; друга — облава у приміщенні церкви, де влаштовувалися танці, яку поліція міста провела після повідомлення про те, що у підвальному вікні на якусь мить промайнуло личко одного з викрадених дітей. Мелоун брав участь у цій облаві і ретельно вивчив приміщення зсередини. Там не знайшли нічого — насправді, на той час будівля була порожнісінькою, але проникливого кельта неабияк стривожили деякі деталі інтер’єру. Там були грубо розмальовані панно, які йому не сподобались: на них були зображені лики святих із безмежно мирськими і сардонічними виразами, які припускалися таких вільностей, що це було занадто навіть для обивательського смаку. Не сподобався йому і грецький напис на стіні над кафедрою: давнє замовляння, на яке він колись натрапив ще у часи свого навчання в Дубліні, що дослівно перекладалося так:
Прочитавши це, Мелоун здригнувся від спомину про відзвуки надламаного органного басу, що деякими ночами, здавалося, долинали з підземель церкви. Він знову здригнувся, побачивши смужку іржі довкола шийки металевої вази, що стояла на вівтарі, і нервово застиг, коли в ніздрі йому вдарив незвичний і жахливий запах, який прилинув невідомо звідки. Ті спогади про органні звуки не давали йому спокою, тож, перш ніж піти, він з особливою ретельністю дослідив підвальні приміщення. Йому було ненависне це місце; але, попри все, чи не могли бути ці блюзнірські панно і написи не більш ніж грубими витворами неуків?
Ближче до Сайдемового весілля пошесть викрадень вибухнула масштабним газетним скандалом. Більшість жертв були малими дітьми з-посеред міської бідноти, але постійне зростання кількості зникнень здійняло серед громадськості справжню бучу. Преса вимагала від поліції рішучих дій, тож відділок на Батлер-стріт знову послав своїх людей у Ред-Гук на пошуки доказів злочину і самих злочинців. Мелоун зрадів можливості ще раз піти по старому сліду і радо долучився до облави, що проводилася в одному із Сайдемових будинків на Паркер-Плейс. Там, проте, не виявили жодних викрадених дітей, незважаючи на історії про крики і червоний шалик, знайдений під підвальним вікном, але малюнки і написи на обдертих стінах у більшості кімнат, а ще примітивна хімічна лабораторія на горищі — все це переконало детективів у тому, що вони натрапили на слід чогось жахливого. Малюнки були страхітливі — неможливо описати всі ті мерзотні потвори усіх форм і розмірів і пародії на людські обриси. Написи були зроблені червоним кольором і були мішаниною арабських літер із грецькими, латинськими і єврейськими. Мелоун небагато міг там прочитати, але те, що він розібрав, виглядало зловісно і вочевидь мало стосунок до Кабали. Один часто повторюваний вираз був написаний якоюсь мовою на кшталт гебраїзованої елліністичної грецької і містив найжахливіші прикликання демонів з часів занепаду Александрії: