Щось клацнуло. Промінь світла висвітив обличчя дівчинки, яка стояла між Тоддом і дверима.

Вона схилила голову набік.

— Перевірмо, чи добре ми один одного розуміємо, Тодде, — сказала вона. З рукава свого гарного, дорогого пальта вона одним плавним жестом вийняла довгий ніж. — Чуєш мене?

Крейну стало зле.

— Так, Маркусе, я тебе дуже добре чую.

Дівчинка усміхнулася.

— Радий, що до тебе нарешті дійшло.

Розділ 39

Розділ 39

На п'ять секунд пізніше — надто пізно! — я зірвався з місця і всім тілом кинувся на двері, кличучи Емі.

— Зможеш відчинити? Зламати замок? — Фішер рушив до книжкової полиці й почав скидати з неї книжки.

— Там підвісний замок з того боку.

Ґері проглянув ще одну книжку і кинув її на підлогу.

— Просто довідники з права.

— Це кабінет юриста.

— Літтон веде звідси справи. Чи Цимерман. Чи як його звати насправді.

Я безсило дав дверям копняка.

— Або вони достатньо розумні, щоб не тримати тут нічого важливого, або воно все добре сховане.

— Боже, Джеку. А чи не забагато честі?

Я не був уже впевнений ні в чому.