Один з давніх учнів Метта (випуск 1964-го, оцінки «А» з літератури, «В» з композиції творів) завітав його провідати близько другої тридцять і, зауваживши стоси містичної літератури, запитав: чи Метт вивчає це заради наукового ступеня з окультизму? Метт не міг пригадати його імені — чи то Герберт, чи то Гаролд.

Коли ввійшов цей Герберт-чи-Гаролд, Метт читав книжку «Дивні зникнення», але був радий перерватися. Розуміючи, що раніше третьої години друзі не зможуть безпечно зайти до школи на Брок-стріт, він, проте, уже чекав на телефонний дзвінок. Йому прагнулося дізнатись, що сталося з отцем Каллагеном. Здавалося, цей день минає з бентежною швидкістю — хоча він завжди чув, що у лікарні час тече повільно. Сам він почувався неметким і пригальмованим, нарешті вже як стара людина.

Він почав розповідати Герберту-чи-Гаролду про містечко Момсон у штаті Вермонт, історію якого він якраз перед цим читав. Тамтешній випадок йому здався особливо цікавим, бо, якщо це було правдою, ця історія могла передвіщати долю Лігва.

— Всі зникли, — розповідав він Герберту-чи-Гаролду, котрий слухав ввічливо, проте з не дуже добре замаскованою нудьгою. — Звичайне маленьке містечко в глушині на півночі Вермонту, куди можна було дістатися міжштатним шосе № 2 і Вермонтським шосе № 19. Населення 312 осіб за переписом 1920 року. У серпні 1923-го одна жінка в Нью-Йорку почала непокоїтися, оскільки її сестра не писала їй уже два місяці. Вона зі своїм чоловіком поїхала туди, і вони були першими, хто підірвав цією історією газети, хоча я не маю сумнівів, що місцеві з довколишніх поселень уже де­який час знали про ті зникнення. Авжеж, та сестра з її чоловіком пропали, як і всі інші в Момсоні. Всі будинки й стодоли собі стояли, а в одній оселі залишився стіл, накритий до вечері. Цей випадок був доволі великою сенсацією свого часу. Не думаю, щоби мені схотілося залишитися там на ніч. Автор цієї книжки пише, що люди в сусідніх поселеннях розповідають якісь химерні історії… поторочі, гобліни і таке інше. На деяких віддалених стодолах там намальовано знаки-обереги і великі хрести, їх і сьогодні видно. Ось поглянь, тут на фотографії сільмаг, етилозаправна станція і фуражно-зернова крамниця — це було середмістя Момсона. Як ти думаєш, що там могло статися?

Герберт-чи-Гаролд ввічливо подивися на знімок. Звичайне дрібне містечко з кількома крамницями та кількома обійстями. Деякі з них осіли, мабуть від ваги снігу взимку. Схоже на будь-яке загумінкове місто. Їдучи через такі, не знаєш, чи є там хто живий після восьмої вечора, коли вже згорнули тротуари. Вочевидь, старий спливає з розуму в своєму віці. Герберт-чи-­Гаролд подумав про одну зі своїх старих тіток, яка в останні два роки свого життя була впевнена, що її дочка вбила її ручного папугу і постійно згодовує їй його у м’ясному рулеті. У старих людей трапляються химерні дивацтва.