За спинами чоловіків і жінок, що збилися край берега над самою водою, походжали ґорилопикі, широкоплечі полісмени, нервово вимахуючи палицями.

— Червоних висилають назад до Росії… Засланці… Аґітатори… Небажані громадяни… — Кигикаючи, кружляли чайки… Порожня пляшка бундючно похитувалася на невеличких, скляних хвилях. Із порона, що дедалі все меншав, вихопився спів, далеко розкотившися над водою.

— Гляньте на засланців! Гляньте на цих осоружних чужинців! — загорлав чоловік з прозірною трубою й біноклем.

— Повстаньте, гнані і голодні… — завів зненацька дівочий голос.

— Цитьте! Вас можуть заарештувати за це!

Спів котився над водою. Лишаючи по собі мармуровий слід, порон упірнав у туман. В Інтернаціоналі… здобудем людських прав!

Спів завмер. Зверху, з річки долинув протяглий гуркіт і двигтіння пароплава, що одчалював од пристані. Чайки, кигикаючи, кружляли над бідно й брудно зодягненим натовпом, що стояв, мовчки дивлячися на затоку.

II. П'ятисентовий одеон

II. П'ятисентовий одеон

За п’ять сентів до півночі можна купити собі завтрашній день… Заголовки про грабунки, чашка кави в автоматі, квиток до Відлявну, Форт Лі, Флетбушу… За п’ять сентів можна купити в автоматі ґуму для жуйки. Хто любить мене, дивна крихітка, Ви в Кентукі. Гляньте. Де ви народилися… затягані ноти фокстроту, шкутильгаючи, вилазять із дверей, бостони, вальси (Ми танцювали цілісіньку ніч) тягнуть, кружляючи, сухозлотицю спогадів… На Шостій Авеню на Чотирнадцятій вулиці ще стоять мухами загиджені стереоскопи, що в них за п’ять сентів можна ще зазирнути на зжовкле вчора. Біля гарячої стрільниці ви можете заглянути в миготливі картинки — ГАРЯЧИЙ ЧАС, СЮРПРИЗ ПАРУБКА, ВКРАДЕНА ПІДВ’ЯЗКА… — в смітничок подертих мрій. За п'ять сентів до півночі можна купити ваш учорашній день.