Правда, з якої б то причини [цілую вашу руку, мадам, цілую вашу руку[184]], з якої б то причини, треба подумати, Герберт у повстяних пантофлях походжає по кімнаті й думає, а за вікном дощ, мрячить і мрячить, неможливо вийти на вулицю, ще й сигари закінчилися, в домі також ні в кого не позичиш, з якої б то причини в серпні мусить постійно дощити, так цілий місяць уже поплив за водою, стік великими краплями, наче й не було, з якої б то причини Франц ходить до Райнгольда і тільки про нього й балакає? [Цілую руку, мадам, своїм співом радувала сама Зіґрід Онеґін[185], аж поки він не махнув на все рукою, поставив життя на карту і таким чином здобув перемогу.] А Франц, мабуть, знає чому, з якої причини, він таки напевне має знати, а дощ усе не вщухає, міг би й до нас зазирнути.

«Послухай, Герберте, і ти сушиш собі цим голову, та облиш, тішся, що він кинув бавитися в ту кляту політику, може, вони справді друзі?» — «Та що ти кажеш, Єво! Які друзі? Крапка на цьому, більше не хочу тебе слухати, дорогенька. Я краще за тебе знаю. Щось він хоче від нього, щось йому треба». [Але з якої причини? Угоду затвердило центральне управління, а отже, ціна цілком прийнятна.] «Він таки чогось хоче, але що йому потрібно, чому він туди постійно ходить і постійно про це говорить? Порішити когось з тієї банди хоче — ось чому! Прикинеться смирненьким, а коли втреться в довіру, то зробить «бах, бах» — ніхто й опам'ятатись не встигне». — «Ти так думаєш?» — «А хіба ж не так?» Зрозуміла річ. Цілую вашу руку, мадам, цілую вашу руку… Ну й дощ! — «Ти справді так думаєш, Герберте? Правду кажучи, мені все це також здалося підозрілим: через них людина руку втратила, а потім до них у гості ходить». — «Отож-бо! А я що кажу?» Цілую вашу руку… «То ти думаєш, Герберте, що не треба йому нічого казати; будемо вдавати, що нічого не помічаємо, що зовсім сліпі?» — «Ніби ми якісь верблюди, й з нами можна робити що заманеться». — «Так, Герберте, то буде найкраще, мусимо промовчати, а як з ним інакше, він же такий дивак». Акт продажу затверджено центральним правлінням, тож запропонована ціна… Але з якої б то причини, з якої причини? Треба подумати, подумати як слід… А тут цей дощ…

«Я тобі так скажу, Єво, мовчати — то одна справа, але нам треба бути насторожі. А що як у Плумса збагнуть, що справа нечиста? Що тоді?» — «Отож я й кажу, я зразу подумала, о Господи, і чого він туди преться з однією рукою?» — «Правильно робить. Тільки нам треба дуже добре пильнувати, і Міці також». — «Гаразд, я їй скажу, але що вона може зробити?» — «Очей не спускати з Франца, ось що!» — «Якщо тільки її покровитель дасть їй бодай одну вільну хвилинку». — «То нехай спровадить його». — «Та той уже про весілля говорить». — «Ха-ха-ха! Ой, не сміши мене! Він хоче одружитися? А Франц?» — «То все дурні балачки, хай собі старий патякає. Чом би й ні?» — «Їй би краще за Францом наглядати. Він вишукує з банди того, хто йому потрібен, і одного чудового дня з'явиться покійничок». — «Заради Бога, Герберте, припини». — «Ой, Єво, я ж не про Франца говорю. Одне слово, Міца має пильнувати». — «Я також простежу. Знаєш, це ще гірше, ніж політика». — «Ти цього не розумієш, Єво, такого взагалі жінки не розуміють, кажу тобі, Франц іще задасть жару. Він ще покаже!»