За дверима йде судове засідання. Хатня робітниця Вільма — як пишеться ваше ім'я, я думав, що через «V», ну тоді переправимо на «W» — стала дуже зухвало поводитися, навіть непристойно… Кажу їй, пакуйте свої речі й забирайтеся геть… я маю свідків… Я нічого такого не роблю, я порядна дівчина… До шостого числа, беручи до уваги різницю за три дні, я готовий заплатити десять марок… у мене дружина в лікарні лежить. Скільки ви вимагаєте, панянко? Позов подано на 22 марки 75 пфеніґів, проте я мушу зазначити… Не можу ж я дозволити, щоб зі мною так поводилися, коли постійно тільки й чуєш: «стерво», «підла тварюка»… Викличте мою дружину, коли вона одужає, позивачка сама стала поводитися нахабно… Сторони уклали таку угоду…

Справа шофера Папке проти кінопрокатника Вільгельма Тоцке. Що це за справа? Мені її щойно поклали на стіл. Отже, записуйте: особисто присутній відповідач кінопрокатник Вільгельм Тоцке, ні, я тільки за його дорученням, гаразд, ви працювали у нього шофером, ну працював, але недовго, машина постраждала в аварії, він звелів: принесіть мені ключі, тобто ви втрапили з машиною в халепу, що ви на це скажете? Двадцять восьмого числа, в п'ятницю, він мав забрати хазяйку з Адміральських лазень, що на Вікторіаштрасе; свідки можуть підтвердити, що той був п'яний як чіп. Та всі в окрузі знають, що він п'яниця… Поганого пива я в рот не беру… То була наша, німецька, машина, ремонт коштував 387 марок 20 пфеніґів. А як саме відбулося зіткнення? Машина почала ковзати, у мене немає гальма на всі чотири колеса, і я стукнув своїм переднім колесом у його багажник. Скільки ви випили того дня, адже за сніданком ви точно пили? Ні, я снідав у шефа, там мене годують, шеф дбає про свій персонал, він добра людина… Ми зовсім не хочемо від цього чоловіка відшкодування збитків, просто звільнили його без попереднього повідомлення; з ним і раніше через пиятику траплялися всілякі пригоди. Прийдіть за своїми речами, вони валяються на Вікторіаштрасе. А шеф ще сказав тоді по телефону: «Ця мавпа понівечила мою машину!» Як ви могли це почути?.. Та ви по своєму апарату так голосно говорите, думаєте, як ми неосвічені, то… а ще він сказав по телефону, що я запасне колесо вкрав, прошу допитати свідків… І не подумаю, ви обоє однаково винні… а ще він сказав чи то осел, чи то мавпа, і на ім'я його назвав… може, укладемо угоду й зійдемося на 35 марках? Зараз за чверть дванадцята, ще є час, можете йому зателефонувати, бажано, щоб він з'явився до першої години.

Біля дверей будинку на Ціммерштрасе зупинилася якась дівчина, вона просто тут проходила, підняла парасольку й кинула в поштову скриньку листа. У листі сказано: «Любий Фердинанде, обидва твої листи я з вдячністю отримала. Я дуже помилилася в тобі й не думала, що все так повернеться. Ти маєш сам розуміти: для того, щоб поєднати наші життя, ми ще занадто молоді. Гадаю, ти з цим урешті погодишся. Ти, може, думав, що я така, як усі дівчата? Але тут ти помилився, мій дорогенький. Чи, може, ти вважаєш, що я із заможної родини? Тоді й тут ти прорахувався. Я проста робітниця. Я кажу тобі це для того, щоб ти знав, як тобі вчинити. Якби я могла передбачити, що з того всього вийде, я б узагалі тобі не писала жодних листів. Отже, тепер тобі відома моя думка, тож маєш її врахувати, коли прийматимеш своє рішення. З привітом, Анна».