– Коли я вас образив, то прошу пробачення, – промовив він. – Мені здалося, що я з вами можу поговорити. Я дуже рідко говорю.

Криленко, який мав здібність завжди й всюди хутко зорієнтуватись, рішив, що він має справу з людиною не зовсім психічно нормальною.

– Я теж радий поговорити з вами, – поспішив він сказати іншим тоном, – ви, очевидно, не зрозуміли мене. Але я знову повторюю: якого вигляду?

– Бачите, – помовчавши, промовив химерний пасажир, – коли б ви були випадковим туристом, то ці ваші гостроносі щиблети дуже хамлувато сиділи б на ваших ногах. А втім, – раптом підводячись і несподівано простягаючи руку, сказав він, – дозвольте одрекомендуватися: інженер Сердюк.

– Дуже приємно, – машинально, не називаючи свого прізвища, стиснув руку Криленко, і тут вже відчув, що приємного було надто мало. Інженер, не по-звичайному представившись, знову замовк, і на його n обличчі заграла хороблива усмішка. І ясно: це не могло не вплинути на Криленка. Короткий, але химерний діалог з випадковим подорожником нагадав йому чомусь перші дні 17-го року. В уяві йому промчалось кілька несподіванок, і він здригнув. Але зате Криленко згадав і рівні берлінські вулиці, і тихий кабінет над Шпрее, і нормальне й точне, мов годинниковий механізм, німецьке життя. Все це перший раз за всю дорогу пройшло перед ним з кінематографічною швидкістю і залишило за собою в його душі трохи гіркий і неприємний слід. І що його з Берліна зовсім одкликано, він тільки зараз гостро відчув.

– Так от я й дивлюсь на вас, – сказав після невеличкої павзи Сердюк, – не турист ви… А я, знаєте, – і він весело зареготав, – знаєте, поїхав колись до Шварцвальду. Це було комічне турне. Хоч як повернусь – усе моветон. Німкеня, знаєте, за мною як за немовлятком ходить. Це, каже, інженер «рюсь» і робить наголос на «рюсь» мовляв, пробачте йому. Це було так комічно…

Інженер уважно подивився на свого співбесідника. Обличчя йому мінялося щохвилини, і на цей раз воно розпливалося в нудну гримасу.

– Чи не думаєте ви підкреслити відому банальність про німецьке філістерство? – кинув Криленко з метою розхолодити інженера та добитись таки нарешті, хто перед ним сидить.

– Саме це я й хотів підкреслити, – поспішно сказав Сердюк. – Хіба вас не цікавить таке питання: як впливає на психічну рівновагу людини комбінація, що складається з Лоенгріга, Шпільгагена та бюргера? Я маю на увазі цивілізованого тевтона.

– Але в ваших словах звучить якась образа, – усміхнувся Криленко. – Чому ви з таким завзяттям нападаєте на них?

– На кого це?

– На цих же, вищезгаданих, тевтонів.