– Так. Ви не помиляєтесь, – збираючись з мислями, сказав Криленко і усміхнувся: ця зустріч його вже зацікавлювала. Як практична людина, він зробив той висновок, що йому і в дорозі не гріх ознайомитися з побутовими явищами тутешнього життя.

– От і добре, – сказав журналіст і, запаливши англійську люльку, сів напроти Криленка. – Їздили ми, власне, в дуже цікавих справах. Як вам відомо, в сузір'ї Рака появилась нова комета. Обсерваторія встановила, що вона в образі туманної плями, що в центрі пляма світліша, що хвоста комета не має, і т. д., і т. п. Комету ми вже розглядали в призматичний бінокль: видно добре. Але справа, бачите, не в тому. Мій друг, астроном Грахе, найшов, що деталі видніші на прикордонній смузі. Ясно: комета наближається до сонця, видимість її зменшується, скоро вона зовсім сховається на цілих 1208 днів, і було б злочином перед республікою не вивчити її деталів. І от я поспішив до щасливого місця, саме до прикордонної полоси. І знаєте – не жалію. Завтра дам декілька нотаток у столичну пресу.

Криленко знову усміхнувся.

– А не находите ви потрібним написати цілу брошуру з приводу цих деталів?

– Чому ж, можна й брошуру!.. – і, перескочивши з легкістю лані до другої теми, він кинув: – До речі: ви не можете мені сказати, скільки нових видавництв появилось за останні три місяці в Німеччині?

– Не можу.

– Шкода! – серйозно пошкодував Шарко. – Тоді ви, може, знаєте, яка книга користується там зараз найбільшим успіхом?

Криленко згадав одну з недавно випущених у Берліні «популярних» брошур і сказав іронічно:

– Чув я, книга Клари Гофер користується успіхом.

– Дякую. Це я знаю. «Брачне життя Гете». Але ви помиляєтесь: більшим успіхом зустріли «Білого Домініканця».

– Виходить, ви краще поінформовані про тамошнє життя, – сказав Криленко.

– Е, все це єрунда! Дрібниці! – скрикнув журналіст. – Моя поінформованість безперечно бліда. В даному разі я цікавлюсь справжньою сенсацією… Знаєте, не хочеться інтелігентній людині плентатись у хвості подій.

Криленко вийняв з бокової кишені нову сигару й запалив її. Сну як не було. Слухав він Шарка все з більшою увагою і тепер напружував мислі, пригадуючи останні європейські новини: треба було підтримати балакучого журналіста.

– От теж «до речі», – нарешті кинув він. – Астрономічна сенсація. Ви нічого не чули про спостереження потсдамського професора Шнавдера?

Журналіст насторожився і вмить дістав олівця.

– Прошу!

– Так от: його спостереження і справді надзвичайні,– сказав Криленко. – Виявляється, що географічна широта потсдамської обсерваторії на протязі 21-го року почала рухатись і нарешті… перемістилась. За кілька років вона одійшла від північного бігуна на 15 метрів.