Відколи він повернувся до роботи, його ентузіазм відродився. Він подумав про інших птахів, яких бачив під час своїх блукань по трясовинах і по пастуших селах — про ластівок, вівсянок і шпаків. І йому здавалося, що братання має охопити й хижих птахів; і ось у високій прозорій блакиті, що згиналася над тією пташиною проповіддю, він підвісив орла, маленького через велику відстань, але сповненого зосередженої напруги у своєму спокійному плануючому польоті. Пейзажу він додавав простих тонів — яскравих, вицвілої зелені і блакиті, щоб на цьому тлі ще яскравіше виблискувала вся пишність пташиного оперення. Він швидко малював птахів, у ньому зростала нетерпіння, але хоч скільки поспіху було в його руках і уяві, коли він чув голоси сестер на траві, вибігав із каплиці, завжди сповнений того самого нетерпіння. Але жодного разу він не бачив Аманди серед черниць; він навіть думав запитати одну з сестер, чи не захворіла та, коли одного дня вона несподівано з’явилася в каплиці сама.

Дівчина зустріла його просто й весело. Потім стала перед картиною й подивилася на птахів. Вона зробила те, чого Мельхіор ніколи не бачив: голосно сплеснула руками. Це був вчинок такий щирий, такий по-дівочому радісний і сповнений захоплення, що його серце стиснулося. Він побачив, що Аманда відкинула всі приховані думки, що між нею та картиною нічого не було — а картина — це він сам. Аманда виявила інших птахів, назвала їх або попросила його назвати їх.

Мельхіор уникав дивитися на Аманду. Через деякий час вона почала швидко говорити:

- Я багато чула про шпаківні в дитинстві, тут і там у дворянських замках були такі. Я не здавалася, поки тато якось не повів мене в гості до сусіда, у якого була така шпаківня. Я пробула там цілий день і мало не розплакалася, коли ми збиралися йти додому. — Вона раптово зупинилася, ніби зайшла надто далеко у своїх мирських спогадах. Більш спокійно дівчина додала:

- Відтепер ваша картина буде моїм пташиним домом.

Мельхіор не відкладав ні палітри, ні пензля.

— Тут будуть не тільки птахи, — сказав він з неприхованим запалом. – Я ж пообіцяв вам і матері-настоятельниці ще й плазунів… Змії та скорпіони якось не пасують до святого Франціска, але тут може бути і черепаха, і ящірка, і навіть маленька зелена жабка. А крім того, тут на передньому плані можна розкидати пару крихітних створінь, сонечко, скарабея...

- Ой, метелики! - заволала Аманда.

Із дедалі більшою ніжністю Мельхіор помітив, що дівчина знову мало не заплескала в долоні, губи її були вологі й червоніші, ніж зазвичай, очі сяяли дивною радістю.