І нарешті, підтримка існує і на більш високому рівні громади (детальніше у Розділі 17). Якщо ви належите до етнічної меншини, то що менше членів вашої суспільної групи проживає поряд з вами, то вищий ризик появи у вас психічного розладу, психіатричної госпіталізації та суїциду.

Передбачуваність. Експерименти Вайса на щурах виявили ще один параметр, який здатен вплинути на стресову реакцію. Щур отримував однакові удари електричним струмом, але цього разу перед кожним ударом вмикався попереджувальний звуковий сигнал. Кількість виразок в організмі цих щурів була меншою. Передбачуваність послаблює вплив стресогенного чинника. Попереджувальний сигнал дає щуру два важливих повідомлення. Тварина дізнається, що після сигналу станеться щось погане. Але водночас вона дізнається, що решту часу нічого поганого не відбуватиметься і можна розслабитися. Щур, який не отримує попередження, може отримати наступний удар кожної секунди. По суті, інформація, яка посилює передбачуваність певної інформації, хоч і сповіщує, що ось-ось станеться щось погане, але заразом і заспокоює, що гірше вже не буде — скоро ви отримаєте удар струмом, але це не стане для вас несподіванкою.

Усім нам відомий еквівалент цього принципу у людському світі: ви сидите у кріслі дантиста, новокаїн колоти не будуть, лікар уже вмикає бормашину. Десять секунд пекельного болю, промивання, п’ять секунд свердлення, пауза, доки лікар роздивляється зуб, 15 секунд свердлення і так далі. Під час однієї з пауз ви ледве чутно питаєте: «Майже все?». «Важко сказати»,— бурмоче дантист і знов береться свердлити зуба з невеликими перервами. А тепер згадайте, наскільки сильно ми вдячні лікарю, який прямо говорить: «Ще два рази, і все». Тільки-но завершується другий підхід свердління, кров’яний тиск падає. Коли ви знаєте наперед, дію якого стресогенного чинника вам доведеться відчути, ви також отри­муєте полегшення на підсвідомому рівні, знаючи, що скоро неприємні відчуття закінчаться.

Ще одним аспектом користі передбачуваності є поступове звикання організму до дії стресогенного чинника, якщо він має повторювану дію. Він може вибивати організм з алостатичної рівноваги і на двадцятий раз своєї дії, але до того часу стресогенний чинник вже стане звичним та передбачуваним і викликатиме слабшу стресову реакцію. Класичним прикладом цього феномену є дослідження за участі норвезьких військових, які проходили тренування зі стрибками з парашутом — коли процес перестав жахати їх до смерті і перейшов у розряд рутини, якою вони здатні були займатися із заплющеними очима, стресова реакція «режиму очікування» знизилася з рівня надмірної інтенсивності до нуля.