Ми часто бажаємо отримати інформацію про перебіг наявної у нас медичної проблеми, бо це допомагає нам виробити стратегію для її усунення. Простий приклад: вам мають зробити невелику операцію і надають певний прогноз: у перший день після втручання біль буде сильним і постійним, а вже на другий ви відчуватимете просто поколювання. Озб­роєні цією інформацією, ви, найпевніше, заплануєте перегляд восьми розважальних відео на перший день, а вже другий день присвятите написанню витончених хайку, а не навпаки. Серед інших причин саме бажанням оптимізувати свою стратегію боротьби зумовлене прохання розкрити нам найстрашнішу можливу медичну інформацію: «Скільки мені ще залишилося?»

Контроль. Експерименти над щурами також демонструють суміжний аспект психологічного стресу. Щура піддають такій самій кількості ударів електричним струмом, що і в попередніх дослідженнях. Однак цього разу досліджуваний щур раніше був натренований натискати важіль для уникнення ударів. Проте з початком експерименту важіль забрали і дали розряд — у тварини відбулася масивна стресова реакція. І щур, напевно, подумав: «Не можу в це повірити. Я ж знаю як упоратися з електричним струмом. Дайте мені той чортів важіль, і я все владнаю. Це нечесно». Наслідками такого експерименту стали множинні виразки, підвищений рівень глюкокортикоїдів, ослаблена імунна функція та прискорення росту пухлин. Якщо ж не забирати в щура важіль (хай він і буде від’єднаний від подачі електричного струму), це матиме позитивний ефект — інтенсивність стресової реакції буде значно нижчою. Якщо до цього щур зазнавав сильніших ударів струмом, тепер він буде думати, що отримує слабші удари завдяки своєму контролю над ситуацією. Це надзвичайно потужний параметр модуляції стресової реакції.

Схожий експеримент за участю людей дав аналогічні результати. По одній людині закривали у двох суміжних кімнатах і вмикали переривчасті голосні неприємні звуки; в людини, яка мала кнопку і вірила в те, що, натискаючи її, знижує ймовірність подальшого шуму, був не такий високий тиск. В одному з варіантів цього експерименту учасники, які могли натискати на кнопку, але не натискали її, почували себе так само, як і ті, хто натискав. Отже, здійснення контролю не є дуже важливим; більше значення має віра у свою здатність контролювати ситуацію. Банальний приклад: літаки безпечніші за машини, але більшість людей бояться саме літати. Чому? Тому що середньостатистичний водій вважає, що він водить краще за середньостатистичного водія, тому краще контролює ситуацію. А в літаку ми зовсім не контролюємо ситуацію. Ми з дружиною любимо дражнити одне одного під час перельотів, «передаючи» контроль: «Добре, можеш трохи відпочити, моя черга зосередитися на тому, щоб уберегти пілота від інсульту».