Мешканці Донбасу залякали себе до втрати свідомості, сплутавши грішне із ще більш грішним: фашизм і рашизм, російський шовінізм і неофашизм, націоналізм і нацизм, політику і регіоналів, які маніпулюючи людьми, намагалися створити потрібну їм картинку для України, світу та Путіна, щоб виторгувати собі преференції.

Усі чекали та боялися фашистів. Нацистів. Націоналістів. Усі боялися смерті, руйнувань і заворушень. Бо саме цю картинку показували по телебаченню, саме це обіцяли, саме цим лякали.

Питаю в земляків:

— Хоч раз фашистів бачили?

— Ні! Тільки по телевізору.

А дивляться ж тільки російське телебачення.

— А нацистів, націоналістів?

— Ні! Тільки по телевізору.

— А виїжджали в Україну зі свого «л-днр»?

Тут хто як. Хто виїжджав. За пенсією. У лікарню. До рідні. До дітей. А хто й не має в Україні нікого або нічого, то живуть тут, не побачивши світу.

Ті, хто виїжджав у якихось справах, уже менше вірять у фашистів, націоналістів, голод в Україні та іншу пропагандистську маячню ЗМІ Росії та «л-днр». Ті, хто не виїжджав, уже сумніваються, зважаючи на значну різницю між тим, що відбувається, та пропагандою, але вагаються. Бо… показує ж телевізор і кажуть же люди.

Тому сьогодні я хочу поговорити саме про фашизм. Про вбивства. Про руйнування. Адже цього чекали й боялися. Саме це й прийшло!

* * *

Я довго не розуміла, чому люди не бачать, що там скоюють злочини, доки не усвідомила, що кожен мешканець Донбасу та й узагалі — кожен — сприймає тільки особисту загрозу. Дуже мало людей мислять глобально та сприймають загальне звуження прав і свобод як порушення особистого простору.

У кожного з нас свій особистий простір і свої цінності, своя особиста свобода та її сприйняття.

Особиста свобода! Дурість, може сказати читач. І до чого тут фашизм, війна і «російська весна».

Що ж, поясню. Зараз важливо все пояснювати. Можливо, й не українцям, а саме тим, хто чекав, чекає й живе в «російському світі» на «звільнених» від України територіях.

Особиста свобода примарна. Ви звикли йти вулицею, розмовляти по телефону, робити селфі (фото), пити пиво у сквері, їздити на машині, скутері, відпочивати на природі, працювати, отримувати зарплатню, витрачати її. Це і є особиста свобода. Просто про це не надто замислюєшся, доки в одну мить усе не зникне.

І це заберуть не примарні бандерівці, що так і не доїхали до Донбасу, а ті, кого ти чекав, закликав і вважав своїм захисником: росіяни та місцеві їхні поціновувачі.

Тож, може, пройдемося списком свобод, щоб зрозуміти, що втратили люди там, у «свободі» від України, та що можуть втратити пересічні українці, притягнувши до себе «руський мир».