Щоб зрозуміти всю глибину дурості, що відбулася на Донбасі, треба просто ставити перед собою та перед тими, хто піддався агресійній пропаганді, прості питання. Банкомати й банки на Донбасі розграбували бандерівці? А «Метро», «Епіцентр», ювелірні, продуктові магазини, ларки, ринки, підприємства на Донбасі — теж укропи, фашисти, нацики?

На ці питання уникають давати відповідь ті, хто вважає себе «новоросами», бо ж правда очі ріже!

На час грабежів ні в Свердловську, ні в Ровеньках, ні в Краснодоні, ні в Антрациті, ні в Красному Лучі, ні в Луганську, ні в Донецьку не було бандерівців, нацистів, солдатів ЗСУ, Нацгвардії й українських добробатів. Тільки «народна самооборона» або козаки, як їх називали прихильники «руської весни», «свої правильні пацани».

У березні-травні 2014 року навіть російських «їхтамнетів» було мало, і їх присутність спостерігалася лише на стратегічних об’єктах: міліція, СБУ, обладміністрації.

По Донбасу з налитими кров’ю очима, вириваючи банкомати, розстрілюючи продавців, розгромлюючи магазини, впиваючись украденим алкоголем, забиваючи машини шубами й консервами, їздили люди з триколорами, колорадками й називали себе «визволителями». Так? Так!

І перші загиблі в «Метро» мешканці міста Антрациту загинули не від пострілу, не від рук «карателів», а від банального отруєння алкоголем. Вкраденим, халявним, з «Метро».

Населення: пенсіонери, вчителі, лікарі, шахтарі (не всі, а та частина, яка ходила на мітинги-референдуми й була опорою «русского мира») — радісно підтримувало гасло «бий олігархів» і не засуджувало розграбування магазинів. Адже головне, щоб укропам не дісталося. Цим виправдовували злочини.

Так закінчилася свобода купувати: подарунки, продукти, речі, золото, парфуми, ліки, навіть хусточки.

Зараз тим, хто живе в окупації, вигідно їздити за покупками в російське Гукове. Бо люди бояться камуфляжних, бо там нижче ціни, ліпше курс… Напевно, за це варто було воювати?

Та й не в усіх у «лнр» є можливість кудись їхати. Зникли пенсії, робота, свобода вибрати ліки, продукти на свій смак. Маленькі свободи, які не цінувалися до війни, так?

Так само, за підтримки населення, розграбували й банки: адже всі банкіри — то «Коломойський і олігархи». А коли настав час отримувати пенсії та зарплатню, потяглися до банкоматів. Але їх уже не було. Розграбували.

Чи були в цей час у містах бандерівці, укропи? Ні! Тільки триколори, свобода, «русскій мір» та «наші хлопці».

Так закінчилася друга свобода — отримувати гроші в банку, знімати з картки стільки, скільки потрібно, а не всі, тому що страшно залишитися без грошей.