Закручені вихори знову відсторонили його від муру. Намертво впнувшись зубами й руками, Левко закрутився навколо своєї осі, наче дурнуватий пітбуль, що вчепився за шину, підвішену на дереві. Під час наступного зіткнення зі стіною хлопцю вдалось перенести ліву руку. Таким чином він зміг піднятись по канату, поки знов не вперся в нього ступнями.

Цілу хвилину Левко висів, скорцюбившись, як ембріон, на кінці канату. Віддихувався. Потім поліз нагору.

— Так швидко? — здивувався мулат, побачивши червону від напруження голову Левка над виступом.

Українець виліз з ногами на терасу, простягся на спині і тільки тоді сказав:

— Довжини не вистачило.

— Скільки?

— Метрів три.

Левко підвівся на ліктях. То йому почулося чи мулат справді зітхнув з полегшенням?

— Що будеш робити? — Ґрем щось відчув і поспішив розвіяти Левкові сумніви.

— Заберемо у Сьоми альпіністську, зв’яжемо разом, і ти спустиш мене знову.

— О’кей, — сказав американець.

CXIII

— Пс-с…

Сьома насторожився і повернув голову. Вітер, віддалений грім і більше нічого. Ніби.

— Пс-с! Пс-с!

«Не може бути. Вони не могли повернутись так рано». — І тут він побачив, як хтось смикає мотузку, прив’язану до металевої палі намету.

Налігши на костур, Семен підступив до краю платформи. Внизу стояли Ґрем і Левко.

— Що таке?