Перуанці, двоє стрільців, Джейсон, Левко і Ґрем спостерігали за «Мі-17», роззявивши роти.

Тяга гвинта, що забивав ревом усю терасу, поволокла гелікоптер на захід. Він майже не набирав висоту, задерши носа під страхітливим кутом і посуваючись задом уздовж тераси. Вертоліт балансував на межі можливостей. Левко не розбирався в особливостях керування гвинтокрилими машинами, але розумів: гелікоптери так не літають. Навіть не тому, що їх не проектували на такий політ, а через те, що при такому положенні кабіни Віктор Шако бачить лише голе небо і уявлення не має, куди скеровує машину.

Наступної миті «Мі-17» шарпнувся, дверцята багажного відсіку розчахнулись, і на землю полетіли мішки, ящики, коробки і паперові пакети з продуктами. Роти спостерігачів розкрилися ще ширше, проте страх і подив на обличчях поступились місцем розумінню.

— Сучий ти сину, га! — прогарчав сивочолий, переможно вишкірюючись.

Він радів. Тішився, що має поруч людей на кшталт Віктора, людей з головою на плечах, незрадливим серцем у грудях і залізобетонними яйцями поміж ніг.

А Левко збагнув, чим займалися Віктор Шако і Род Холмґрен у вертольоті: чоловіки розрізали мотузки, що кріпили вантаж.

— Він розвантажує його! — долинув від пірамід рипучий голос Рода. — Розтуди його маму, викидає все до дідька!

— Hell ye-e-e-s! — прокричав у відповідь Джейсон.

Левку здалося, хтось гарячим дротом проштрикує йому живіт. Він не міг осягнути, як таке можливо: щойно він ледве стримував тріумф, а за одну секунду все помінялося — якась незрима сила викачала всю ейфорію і вприснула її в груди Джейсона, і тепер тріумфував уже сивочолий.

— Чому вони кричать? — Сатомі смикнула хлопця за футболку. — Що відбувається?

Левко не відповів.

Вертоліт пришвидшувався. З отвору в задній частині корпуса викочувались бутлі з горошком, консервовані фрукти, пакунки з сиром, свіжі помідори, капуста, огірки, банки з джемом, картопля. Продукти сипались немов з рогу достатку, залишаючи на західній частині тераси широченний слід. З лунким «дзинь» розбивались пляшки з вином й інша скляна тара; мішки з борошном падали мов бомби, розриваючись від удару і розпорошуючи білу пудру; кілька десятків консерв з рибою й тушкованим м’ясом зіграли барабанну арію на металевій поверхні ангару, коли «Мі-17» промчав над краєм тераси. Консервні бляшанки, вдаряючись, рикошетили і залишали на циліндричній поверхні вм’ятини, неначе снаряди на танковій броні.

Невдовзі гелікоптер вилетів за межі Паїтіті; продукти, мотлошачи гілля, висипалися просто в сельву. О 12:33 з вантажного відсіку висковзнув останній пакетик з приправами.