— За нами вертоліт… з ракетами!
— Не може бу…
Ернесто недоговорив, бо несподівано довкола його літака витягнулось кілька димових смуг. За мить попереду й праворуч від «Cessna», сельву розірвали чорно-червоні вибухи.
Еріка закричала; Ернесто залементував:
— Ой-йо-йо-йо-йо-о-ой! — не контролюючи звуки, що вилітали з рота.
Ракет було чотири, і лише дивом жодна з них не влучила в літак.
Тепле повітря торсонуло й підкинуло «Cessna». Вилетівши з диму, Ернесто завернув праворуч, підсвідомо відчуваючи, що мусить зійти з лінії стрільби. Розвернувшись на 180°, він побачив свого переслідувача — «Мі-17» російського виробництва без жодних написів на бортах. Розкриті двері багажного відсіку теліпались з боку в бік. Ернесто примусив себе двічі глянути в тому напрямі, щоб упевнитись, що йому не приверзлося: по ньому щойно пальнув ракетами старезний
«
Ернесто розганяв літак, прямуючи туди, звідки прилетів. Вертоліт насідав на п’яти.
— Що це було? Чому вони по нас стріляють? — кричала Еріка Міджетт.
Максимальні швидкості «Cessna» і «Мі-17» практично однакові (відповідно, 226 та 250 км/год), і перуанець розумів, що втекти по прямій від нападника не вдасться. Вгледівши справа звивисту, але неглибоку улоговину, що лишилася з часів льодовика, спрямував літак туди, різко поклавши його на праве крило.
Жінку відкинуло до лівого борту.
— Що ти робиш?
Крізь міцно стулені губи Ернесто не випорснуло жодного слова.
Вертоліт не відставав, але, як і раніше, тримався на сотню футів вище літака.
Ернесто Флоріо опустив «Cessna» в роздолину і гнав на висоті п’ятнадцяти метрів над землею, скажено маневруючи. Він програвав у швидкості «Мі-17», але таким чином вберігав себе від ракет. У деякі моменти Віктор і Гордон Лі втрачали його з поля зору.
Улоговина, звиваючись, тягнулася на схід.
— Якщо він дотягне до Ріо-де-лас-П’єдрас, ми його втратимо, — сказав у кабіні «Мі-17» Гордон Лі Купер.