Пілот окинув поглядом небо перед кабіною, покрутив головою по сторонах. Нічого. «Cessna» підлітала до Твердині з південного сходу, «Мі-17» мчав навперейми з напрямку південь-південь-схід, тримаючись вище літака, і широке прямокутне крило затуляло Ернесто той сектор, з якого насувався вертоліт.

Проте шум не зникав. І він надходив з-за меж кабіни.

Несподівано пілот помітив сіру пляму, що мчала ліворуч від літака. Крутнув голову, сфокусував погляд і… здригнувся. Неспокій вмить ущільнився, скипівши тривогою. Сонце світило з півночі, і на суцільному килимі з верхівок дерев Ернесто виразно розрізнив тінь, що мчала напереріз його літаку. Тінь то підскакувала, потрапляючи на особливо високе дерево, то зникала, провалюючись у виїмку між крон, але неухильно наближалася.

— Прокляття! — крило заважало огляду.

— Що таке? Щось із літаком?

— Еріко, будь ласка, ти не могла б перелізти в салон на заднє сидіння і подивитись на небо зліва від літака?

— Що?.. Не розумію. Я не…

— Перелізь на лівий борт і подивись, що над крилом. Я через нього нічого не бачу.

— Подивитись на крило?

— НАД КРИЛОМ! — прокричав Ернесто.

Жінка не до кінця осягнула, що від неї вимагається, але, взявши до уваги тон пілота, слухняно полізла в задню частину салону. Притиснувшись до шибки, вона зрозуміла, що мав на увазі Ернесто. Щонайбільше в сотні метрів від «Cessna», нахиливши лупату кабіну, нісся вертоліт. Віктор Шако і Гордон Лі Купер навмисно вели «Мі-17» на тридцять метрів вище за літак, який наздоганяли, щоб мати можливість одночасно вести вогонь і гнатися за «Cessna» (вертоліт летить уперед нахиляючи корпус, якби пілоти переслідували літак на його висоті, то мусили б перед кожним залпом зависати і рівняти вертоліт).

Гелікоптер летів навперейми і знижувався.

«О, Господи! Ми зіштовхнемось у повітрі», — подумала жінка, домалювавши в уяві траєкторію вертольота. Наступної миті вона запримітила дещо з боків вертольота, і це дещо скерувало думки в абсолютно іншому напрямі. За іронією долі Еріка Міджетт, роздивившись у сонячному світлі гелікоптер без розпізнавальних знаків, що виринув з нізвідки, вигукнула те ж саме, що й Ґрем Келлі, вперше зіткнувшись з «Мі-17»:

— It’s a gunship!

— Wha-a-at?! — повернув голову Ернесто Флоріо.