На Мапл-стрит вибухнула трансформаторна будка, і в повітря знялася феєрверком спіраль фіолетових іскор, засяяла на мокрій траві і згасла.

На електростанції один з генераторів почав гудіти на вищій, відчайдушнішій ноті. Задимів. Люди відступили назад, балансуючи на межі паніки. Нудно-солодко запахло озоном. Пронизливо загула сирена.

— Занадто сильно! — заревів Бред. — Перевантажується, собака!

Він побіг залою і підняв обидва рубильники. Генератори почали затихати, аж тут знизу почувся потужний хлопок і крики, приглушені товстим склом.

— Йоперний театр! — сказав Ральф. — Один загорівся!

Угорі світло ламп спочатку перетворилося на тоненькі білі смужки, а потім згасло зовсім. Бред різко відчинив диспетчерську і вийшов на майданчик. Його слова розкотилися луною у великому порожньому просторі.

— Гасити! Швидко!

На генератори було спрямовано кілька пінних вогнегасників, і вогонь згас. У повітрі досі стояв запах озону. Усі решта вибігли за Бредом і з’юрмилися поряд.

Стю поклав йому руку на плече.

— Вибач, що так сталося, старий, — сказав він.

Бред розвернуся до нього, посміхаючись.

— Вибач — за що вибачати?

— Ну… воно ж загорілося, так? — спитав Джек.

— Бляха, ще й як! А десь у районі Норт-стрит трансформатор к хрінам вилетів. Забули ми, от чорт, забули! Вони всі похворіли, повмирали, але ж перед тим не пройшлися по хаті й не повимикали прилади! Там і телевізори, і плитки, і ковдри з підігрівом по всьому Боулдеру. Там же страшенне споживання енергії вийшло. Ці генератори готові до перевантаження, коли в одному місці навантага велика, а в іншому маленька. Отой, що внизу, намагався перенести частину на інші, а ті ж вимкнені були, розумієте? — Бреда ледве не трусило. — Ґері! Пам’ятаєте, як Ґері в Індіані дотла згоріло?

Усі кивнули.

— Точно сказати не можу, тут точно й неможливо, але там теж могло статися щось таке. Могло бути, що електрика достатньо швидко не вимкнулася. Досить, щоб за певних умов закоротило одну ковдру з підігрівом — і все: як у Чикаґо колись корова місіс О’Лірі перекинула ліхтар — і все місто згоріло. Геники намагалися щось перекинути, а не було куди. То й загорілися. Нам пощастило, що це сталося, от що я думаю: нам пощастило, що це сталося — от вам моє слово!

— Ну якщо ти так думаєш… — із сумнівом промовив Ральф.

Бред сказав:

— Нам усе доведеться робити заново, але на одному лише моторі. Візьмемось. Але… — Бред, нервуючись, почав клацати пальцями. — Ми вже не будемо знову врубати, доки не будемо певні, що все вдасться. Ми зможемо набрати ще одну бригаду — людей з десяток?