— Та певне, — сказав Ларрі, хоча й думав при цьому, що про Комітет казав Лео.
Вона зіскочила на землю.
— Мені стало краще. Дякую, що прийшов, Ларрі.
— Де зустрінемося?
— У парку навпроти Гарольда. Як тобі о першій дня завтра?
— Чудово, — сказав Ларрі. — Побачимося.
Френні пішла додому, і їй на серці було легше, ніж кілька останніх тижнів. Як сказав Ларрі, варіанти доволі чіткі. Книга може довести, що вони марно боялись. А якщо ні…
Ну а як ні, то хай Комітет вирішує. Як нагадав їй Ларрі, збираються вони ввечері другого числа в Ніка з Ральфом, у кінці Бейзлайн-роуд.
Коли вона прийшла додому, Стю сидів у спальні з маркером в одній руці і важкою книжкою в шкіряній палітурці — у другій. Назва, золотом витиснена на обкладинці, була така: «Вступ до Кримінального кодексу Колорадо».
— Непросте читво, — сказала Френ і поцілувала його в губи.
— А то, — він кинув книжку через усю кімнату, і вона бухнулася на комод. — Ел Банделл приніс. Він і його Правоохоронний комітет уже запущені в роботу, Френ. Хочу поговорити з Комітетом Вільної зони, коли ми зустрінемося післязавтра. А де була моя прекрасна леді?
— З Ларрі Андервудом балакали.
Він довго, уважно на неї подивився.
— Френ, ти плакала?
— Так, — сказала вона, спокійно зустрівшись із його поглядом. — Але мені тепер легше. Значно легше.
— Дитина?
— Ні.
— А що ж таке?
— Завтра ввечері розповім. Усе розкажу, що думаю. А поки — не треба питань. Окей?
— Це серйозно?