Він подивився на Ллойда, зловісно примружившись.

Ллойд розповів усе, час від часу зазираючи в блокнот. Насправді це не було йому потрібно, але так було краще, щоб час від часу уникати цього димуючого погляду. Він почав із Джулі Ловрі й закінчив Баррі Дорґаном.

— Ти кажеш, він розумово відсталий, — міркував уголос Флеґґ.

— Так.

Обличчям Флеґґа розлилася радість, він закивав.

— Так, — промовив він, але не до Ллойда. — Так, ось чому мені не було видно…

Він замовк і пішов до телефона. За кілька секунд уже говорив із Баррі.

— Вертольоти. В один саджай Карла, у другий — Біллі Джеймісона. Постійний радіоконтакт. Вишли шістдесят, ні, сто людей. Перекрий кожну дорогу зі східної та південної Невади. Подбай, щоб у них був опис цього Каллена. І щогодини доповідати мені.

Він поклав слухавку й радісно потер руки.

— Ми його візьмемо. Шкода тільки, що не можна буде його голову відправити назад його корешеві Андросу. Але Андрос мертвий. Правда, Надін?

Надін і далі дивилася в одну точку.

— Вертольоти сьогодні ввечері не дуже допоможуть, — сказав Ллойд. — За три години стемніє.

— Не метушися, старий, — весело сказав темний чоловік Ллойдові. — Завтра буде досить часу для вертольотів. Він далеко не зайшов. Ні, він зовсім недалеко.

Ллойд нервово гнув у руках блокнот на спіралі, бажаючи бути не тут, а деінде. Флеґґ зараз був у доброму гуморі, але Ллойд не вважав, що його настрій збережеться після новини про Сміттєбака.

— У мене ще одне, — неохоче мовив він. — Про Чувака-Сміттєбака.

Ллойд замислився, чи не викличе це ще одну істерику з биттям статуеток.

— Старий наш Бачок. Чи він зараз в одній зі своїх експедицій?

— Я не знаю, де він. Він тут одну штуку відсмалив в Індіан-Спрінгс, а потім поїхав.

Він розповів історію так, як почув її від Карла.

Флеґґ потемнів на лиці, коли дізнався про те, що Фредді Кампанарі смертельно поранений, але коли Ллойд закінчив, його обличчя знову стало спокійним. Флеґґ не став кидатись у гнів, а просто роздратовано махнув рукою.