Атож.

Але якщо в горах уже випав перший сніг, то його вермахту настане кінець. А вже 14 вересня і на погоду покладатися не випадає. Хай йому грець — ну чому так швидко стало запізно?

Він же найсильніший чоловік на землі, хіба ні? Може, є ще один такий у Росії, Китаї чи Ірані, але то було питанням десять років тому. Тепер головне в тому, що його сили вичерпуються, він це знав і відчував. Він мав силу — і більше той дебіл нічого б не міг про нього розповісти… якщо він не загубиться в пустелі, не замерзне на смерть у горах. Він може розповісти їм тільки те, що люди Флеґґа живуть у постійному страху перед Ходаком і виконають кожен його наказ. Він може розповісти їм лише те, що їх деморалізує ще сильніше. То звідки ж оце постійне відчуття, яке гризе його, звідки переконаність, що Каллена треба спіймати і знищити, доки він не залишить Західний край?

«Бо я цього хочу, і я отримаю те, чого хочу — цієї причини досить!».

І ще Чувак-Сміттєбак. Він гадав, що може повністю усунути Сміттєбака. Гадав, що Чувака-Сміттєбака можна викинути геть, як непридатне знаряддя. Але він спромігся на таке, чого не змогла б зробити вся Вільна зона разом узята. Він сунув палицю в колесо злагодженої машини завоювання в руках темного чоловіка.

«Я помилився…»

То була огидна думка, і він не дав своєму розуму дійти до її кінця. Він викинув склянку з низького парапету даху і побачив, як вона зблискує далі й далі від нього, падає. Раптова лиха думка потішила його, весела дитяча думка: «Хай би вона влучила комусь по голові!»

Далеко внизу склянка впала на стоянку і розбилася… так далеко, що темному чоловікові не було чути.

Більше бомб в Індіан-Спрінгс не знайшли. Усю базу перевернули догори дном. Очевидно, Сміттєбак замінував перші-ліпші речі, які трапилися під руку: вертольоти в ангарі номер 9, машини в автопарку поряд.

Флеґґ повторив свій наказ: Сміттєбака знищити на місці. Думка, що Сміттєбак ходить зараз державною територією, де може зберігатися бозна-що, тепер його помітно нервувала.

Нервувала.

Так. Його дивовижна впевненість і далі випаровувалася. Коли ж це почалося? Він не міг точно сказати. Знав тільки, що все почало розвалюватися. Ллойд теж це помітив. Він це побачив у його погляді. Мабуть, непогано було б, коли б із Ллойдом стався нещасний випадок до кінця зими. У нього аж надто багато близьких друзяк з охорони палацу, таких як Вітні Горґан і Кен Демотт. Навіть той Берлсон, який пробакланився йому про червоний список. Він ліниво подумав, чи не здерти з Пола Берлсона шкуру живцем за таке.

«Але якби Ллойд знав про червоний список, то цього б…»