— Що? Що ти сказав?

— Третій шпигун…

— Ні, — з раптовою рішучістю сказав Флеґґ. — Ні. Ти кидаєшся на тінь, Ллойде.

— Якщо я правильно зрозумів, він друг такого собі Ніка Андроса.

Статуетка випала з рук Флеґґа і розбилася. За мить Ллойда було піднято за барки зі стільця. Флеґґ так швидко перескочив через усю кімнату, що Ллойд навіть не встиг це помітити. І обличчя Флеґґа опинилося просто впритул до нього — Ллойда палив отой страшний жар, а чорні тхорячі очі Флеґґа були лише на дюйм від його власних.

Флеґґ кричав:

— А ти тут сидів і розводився про Індіан-Спрінгс? Чого я тебе у вікно не викинув!

Щось — чи то те, що темний чоловік виявився в чомусь вразливим, чи просто розуміння того, що Флеґґ не може його вбити, не дізнавшись усього, — дозволило Ллойдові висловитися на свій захист.

— Я намагався сказати! — кричав він. — Ви мені не дали! І ви мені не показували червоний список, який він там не є! Коли б я про це знав, ми б того засранця взяли ще вчора ввечері!

Тепер Ллойд полетів через усю кімнату й налетів на далеку стіну. Зірки вибухнули в його голові — і він, оглушений, осів на підлогу. Похитав головою, щоб у ній прояснилось. У вухах пронизливо гуло.

Флеґґ, здавалося, збожеволів. Він нервово кидався кімнатою, не тямлячи себе від гніву. Надін принишкла, втислась у своє крісло. Флеґґ потягся до полиці з дрібними сувенірами, населеної цілим зоопарком нефритових тварин молочно-зеленого кольору. Якусь мить він дивився на них майже здивовано, а потім змахнув усі на підлогу. Вони розлетілися, наче маленькі гранати. Більші шматки він копав босою ногою, і вони летіли кімнатою. Темне волосся впало йому на лоб. Він мотнув головою, відкидаючи його, і розвернувся до Ллойда. На його обличчі був гротескний вираз співчуття й жалю — і обидва почуття справжні, як тридоларова купюра, подумав Ллойд. Він підійшов до Ллойда, і той помітив, що Флеґґ наступив на кілька гострих уламків нефриту без жодних ознак болю… і крові.

— Пробач, — мовив він. — Випиймо.

Він простягнув Ллойду руку й допоміг йому підвестися. «Як дитина, з якою сталась істерика», — подумав Ллойд.

— Тобі бурбон без льоду, так?

— Чудово.

Флеґґ пішов до бару й налив по велетенській склянці. Ллойд випив половину своєї одним махом. Склянка трохи задеренчала, коли він поставив її на столик. Але йому стало трохи краще.

Флеґґ сказав:

— Червоний список — то така штука: я не очікував, що він тобі навіщось здасться. Там було вісім імен — зараз п’ять. То їхній уряд плюс стара. Андрос був серед них. Але зараз він мертвий. Так, Андрос мертвий, не маю сумнівів.