«Але я не зможу зробити свою справу, якщо він закриє цю інформацію», — подумав він, ідучи до ліфтів. Він натис кнопку пентхаузу, і кабіна швидко рушила. Знову його мучило оте неприємне відчуття: Флеґґ не знав. Третій шпигун пробув тут скільки хотів, а Флеґґ не знав.

——

— Заходь, Ллойде, — лінива усмішка на обличчі Флеґґа над прозаїчним купальним халатом у синю клітинку.

Ллойд увійшов. Кондиціонер працював на повну потужність — і він немов ступив на територію Ґренландії. А проте коли Ллойд пройшов повз темного чоловіка, він відчув, як від цього тіла йде жар. Відчуття було як від перебування в кімнаті, де працює мала, але потужна грубка.

У кутку в білому розкладному кріслі сиділа жінка, яка зранку прибула з Флеґґом. Її волосся було акуратно підколоте, одягнена вона була в просту коротку сукню без рукавів. Її лице було порожнє, без жодного виразу, і від погляду на неї Ллойда кинуло в крижаний холод. Підлітками він із приятелями вкрали на будівництві динаміт, підпалили й закинули в озеро Гаррісон, де той вибухнув. У дохлої риби, яка поспливала після того на поверхню, у затуманених очах стояла така сама порожнеча і байдужість до всього.

— Хочу познайомити тебе з Надін Кросс, — тихо сказав йому Флеґґ із-за спини, від чого Ллойд злякано підскочив. — Моєю дружиною.

Ллойд вражено глянув на Флеґґа і побачив лише насмішкуватий вишкір, танцюючі очі.

— Моя люба, це Ллойд Генрейд, моя права рука. Ми з Ллойдом зустрілись у Фініксі, де Ллойда було ув’язнено, внаслідок чого він ледь не зібрався обідати іншим в’язнем. Власне, закуску Ллойд, можливо, вже скуштував. Правильно, Ллойде?

Ллойд мовчки почервонів і нічого не сказав, хоча жінка все одно була або ненормальна, або накачана чимось по саме нікуди.

— Дай Ллойдові руку, люба, — мовив темний чоловік.

Наче робот, Надін простягла руку. Її очі й далі байдуже дивилися в якусь точку над плечем Ллойда.

«Боже, який кошмар», — подумав Ллойд. Попри холод від кондиціонера, його тіло вкрив легкий піт.

— Дуж’приємно, — сказав він і потис м’яке тепле м’ясо її руки.

Після того Ллойду довелося подолати потужне бажання витерти руку об штани. Рука Надін так і продовжила обм’якло висіти в повітрі.

— Можеш покласти руку, кохана, — сказав Флеґґ. Надін знову поклала руку на коліна, і там рука почала звиватися й викручуватися. Ллойд із чимось на зразок жаху зрозумів, що вона мастурбує.

— Моя дружина неповносправна, — гигикнувши, сказав Флеґґ. — І вона, як то кажуть, при надії. Привітай мене, Ллойде. Я буду татом, — і знову це гигикання; неначе щури тихими швидкими лапами пробігли за старою стіною.