- Ти абсолютно правий, - сказав Кріс.

Вода була ледь солонуватою. Навіть запах йоду став непомітним. Майже як у нашому міському озерці…

— Ходімо в замок? Я зовсім… — Кріс забарився, підшукуючи відповідне слово. За всі ці роки йому не часто доводилося відчувати холод. — Зовсім озяб, — закінчив він із певним сумнівом у голосі.

— Що за нісенітниця, — крокуючи за ним, бурмотів я. — Опріснити ціле море… Навіщо?

- А ти не зрозумів?

Я насторожився.

— Ні…

— Коли море замерзне цілком, від острова до острова можна буде пройти без жодних мостів. Хто винуватець похолодання, сусідам відомо. Нас усіх переріжуть.

Кріс з натугою відчинив двері замку.

— І одразу стане тепліше.