По степу и у Троїцькому уізді е могили, наче копані, середина западе, наче там шо провалитця, кажуть, шо розбойники тут стояли и накопували: Мамай и Пугач и клади є, тільки взять их не можна, бо давно положені; которі добували, так ні – не йдуть уже. На нашому степу виведена – називаетця киркою, на церкву похожа, и гробки кругом, верху нема. Ни хто не зна, вид кого вона зосталась…
Хліб роблять з цілого и живуть. Пахатноі, окроме сінокосу и лісу, ЗО десятин на душу; тільки родитця, зараз и нарізують землю. Починають сіятьі після паски, на 1-м тиждні и до паски тижднів за два, як весна тепла, и сіють до Тройці. Сіють года три зряду пшеницю, а потім як помякша, овес, або жито. Пшениця у нас: кубанка, або турка, чорноколоска, гирка и чорногузка; ячмінь: з остюкамы и голий, просо кійкувате. Горох сіють по цілині, просо, и лён; коноплі по мякому, після лёну. Пшеницю и жита жнуть, а овес та ячмінь жнуть и косять. Кіс – горбуш нема[119]. Жнуть після Петра; й місяць жнуть и неділь три жнуть. Хліб кладуть на степу, у токах, а до дому не возять, а уже возять чисте зерно. Молотять ціпами, биками и кіньми. Пшенишний хліб щодня ідять, житнє борошно Орда бере, у городі продають, ячмінь у рудники на крупи беруть, вівсяною соломою кормлять биків, а житна, пшенишна, то-що, лежить, поки зогніе, бо сіна багато! Лён и ко-нонлі продають, а собі сімья на масло йде, масло бьють.
Повинности: 25 асс. земськоі повинности з душі, штраховка домів, якій дом скільки стое, Зр., 10р., 15: р. то-шчо. За казенні кобили 15 к. ер. з душі. Служба 25 літ, 3 годи на службі, а годів 5 отдихаемо. Коні и зброя – все своє. Якій бидний козак – йде у робітники.
Скотину пасуть Киргізи и Камличини, за корову 10 к. у літо, за пару биків тож 10 к., за вівцю з ягням 27 к., законей 30 к. с., за телят 6.
Оруть усю Петрівку на пшеницю, а весною на овес та жито. Оруть плугом та волами, у кого нема спрягаютьця. Як починают орать, Богу молятця и землю цілують. На сорок святих, печуть хрестики из кіста и жайвороночки: хрестики кладуть у ту пшеницю, шо весною сіють, а коли положить на ниві – и починає орати, зъоравшизьість; а жайвороночки насорок святих ідять. Волочать волами и бороною (боронять), ралом ралять овей и жита. Живуть всю весну и святкують на полі, поки одсіютця, до самоі Тройці. Там и хати е, и бані. И по селам е бані, зимою у дворі, а літом на березі бані. Жнуть помочами: просять помочи и горілку пьють, наче весілля усе літо, хоч не просипайся…».
П. Ефименко. Красноуфимск, Пермской губ. Июнь 1861».