Малий пригадав, де він бачив чоловіка із шрамом. На подвір’ї школи, поряд із дідом Тімофте, того самого дня, коли вперше в житті побачив і дівчину в білому. А дід Тімофте був такий радий поруч нього, що Тік тоді подумав: певно, це найвідоміша людина з тих, хто будь-коли відвідував школу.

І саме тоді, коли Тік пригадав усе, металеві двері з гуркотом відчинилися і всередину ввірвалося троє розлючених людей. Чоловік із шрамом пильно глянув Тікові в очі і спитав громовим голосом:

— Скажеш?

— Скажу! — усміхнувся пустун. — Але при умові, що ви розв’яжете колону…

Малий, проте, не сказав, де він приховав монети. Його розповідь ошелешила обох асистентів, а чоловік із шрамом зайшовся реготом, чого з ним давно вже не бувало.

8

8

Увесь замок переживав надзвичайні події.

Після неймовірних зусиль Данові, Марії та Лучії вдалося вилізти на зубчасту вершину кам’яної стіни. Підйом стомив їх. Вони посідали на стіні, щоб трохи перепочити. Останньою піднімалася Лучія. Вона витягла за собою мотузку й теж сіла поряд із ними.

9

9

Піраміда, яку утворив Урсу в підземеллі замку, виконала своє призначення. Урсу навчив Лауру, як триматися за стіну, щоб підтримувати рівновагу всієї піраміди. Сказав їй також, що коли вона натисне на люк, то повинна вчепитися руками за виступ отвору. Коли піраміда досягла люка, Урсу взяв Віктора за підошви й підняв до стелі. Дівчині в білому вдалося зробити все, що від неї вимагалося. Урсу й Віктор вилізли по видовбаних у стіні виямках. Нарешті всі, після ночі ув’язнення, опинилися в підземному ході.

Втративши орієнтацію, рушили не до князівського замку, а до малого хреста. Ланцюги на колонах були розв’язані, і вони швидко опинилися в… кімнаті дівчини в білому.

Дан, Лучія і Марія, сидячи на вершині стіни, глянули в двір і побачили таку картину, від якої в них голова пішла обертом.

У внутрішній двір двома різними ходами виходили дві групи людей. Одна — Урсу, Віктор та дівчина в білому, друга — Тік, чоловік із шрамом та його асистенти. Сцена була така вражаюча і несподівана та весела, що Дан приклав долоні рупором до рота і крикнув:

— Гей! Не забувайте про глядачів!

Тепер голова пішла обертом у тих, що стояли внизу, особливо в Урсу й Тіка, які, звісно, зовсім забули про мотузку.

Розділ XX

Розділ XX

Був ранок. Теплий погідний ранок, який ніколи не зітреться в спогадах черешняків. Марія й Лучія спустились у внутрішній двір. Дан залишався на вершині муру. Урсу тримав натягнуту мотузку, щоб товстунові легше було спуститися. Але той не встиг зробити жодного руху, бо Віктор зупинив його: